Дмитро Олександрович Куриленко (1992 - 2014) Ми захищаємо вас, поки ви спите. Дмитро Куриленко Народився 12 березня 1992 року у райцентрі Ріпки Чернігівської області. Був єдиною дитиною у матері, зростав без батька. Мама працювала листоношею. У 2008 року закінчив Ріпкинську загальноосвітню школу. В шкільні роки займався спортом, брав участь у художній самодіяльності, захоплювався риболовлею. Був дружнім і завжди допомагав тим, хто потребував допомоги. Мріяв бути військовим. У 2011 року закінчив Замглайське аграрне професійно-технічне училище за спеціальністю «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва», а у 2013 — Ніжинський агротехнічний інститут за спеціальністю «технік-електрик». Строкову службу проходив в десантних військах 2012—2013 роках в лавах 95-ї окремої аеромобільної бригади у Житомирі. Після демобілізації зрозумів, що його місце в армії, тому 13 лютого 2014 року вступив на військову службу за контрактом і продовжив службу у 95-ї бригаді. Служив на посаді водія-електрика відділення інженерної техніки інженерно-позиційного взводу інженерно-саперної роти. Від початку збройного конфлікту на Донбасі підрозділи 95-ї окремої аеромобільної бригади були перекинуті на Донеччину у базовий табір поблизу села Кутузовка Добропільського району Донецької області. Солдат Куриленко служив чесно, не ховася за чужі спини, відповідально ставився до виконання військових обов’язків і чітко виконував поставлені перед ним завдання. Відзначався мужністю і хоробрістю. Був веселим і доброзичливим і з усіма підтримував добрі стосунки. Побратими його поважали. 28 квітня 2014 року о 9:50, під час щоденного огляду інженерних загороджень по периметру території, солдат Дмитро Куриленко і молодший сержант Максим Римбалюк підірвались на міні. Трагедія сталася на аеродромі у Краматорську Донецької області, саме тоді тривали запеклі бої із озброєними загонами самопроголошеної ДНР за контроль над над містом. Дмитро дістав поранення в шию та голову. Після надання першої допомоги на місці його відправили гелікоптером до військово-медичного клінічного центру у Харків. Дорогою, близько 12-ї години, від отриманих осколкових поранень Дмитро помер. 22-річного захисника України поховали 1 травня на кладовищі у рідних Ріпках. В останню путь Дмитра проводжало багато людей. Односельці, побратими, друзі згадували загиблого бійця добрими словами із болем в серці і сльозами на очах. Небеса отримали нового ангела. Мама залишилася зовсім одна. Слів немає, лише сльози… Указом Президента від 19 липня 2014 року №559/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). В червні 2014 року на будівлі школи № 2, де навчався Дмитро, відкрито пам'ятну дошку в його честь. Ім'ям Дмитра Куриленка названа одна з вулиць Ріпки. Використано: https://www.gorod.cn.ua/news_54822.html Gorod.cn.ua, 8 травня 2014.

Дмитро

Олександрович

Куриленко

(1992 - 2014)

Ми захищаємо вас, поки ви спите.

Дмитро Куриленко

Народився 12 березня 1992 року у райцентрі Ріпки Чернігівської області. Був єдиною дитиною у матері, зростав без батька. Мама працювала листоношею.  

У 2008 року закінчив Ріпкинську загальноосвітню школу. В шкільні роки займався спортом, брав участь у художній самодіяльності, захоплювався риболовлею. Був дружнім і завжди допомагав тим, хто потребував допомоги. Мріяв бути військовим. У 2011 року закінчив Замглайське аграрне професійно-технічне училище за спеціальністю «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва», а у 2013 — Ніжинський агротехнічний інститут за спеціальністю «технік-електрик».

Строкову службу  проходив  в десантних військах 2012—2013 роках в лавах 95-ї окремої аеромобільної бригади у Житомирі.

Після демобілізації зрозумів, що його місце в армії, тому 13 лютого 2014 року вступив на військову службу за контрактом і продовжив службу у  95-ї бригаді. Служив на посаді водія-електрика відділення інженерної техніки інженерно-позиційного взводу інженерно-саперної роти.

Від початку збройного конфлікту на Донбасі підрозділи 95-ї окремої аеромобільної бригади були перекинуті на Донеччину у базовий табір поблизу села Кутузовка Добропільського району Донецької області. Солдат Куриленко служив чесно, не ховася за чужі спини, відповідально ставився до виконання військових обов’язків і чітко виконував поставлені перед ним завдання. Відзначався мужністю і хоробрістю. Був веселим і доброзичливим і з усіма підтримував добрі стосунки. Побратими його поважали.

28 квітня 2014 року о 9:50, під час щоденного огляду інженерних загороджень по периметру території, солдат Дмитро Куриленко і молодший сержант Максим Римбалюк підірвались на міні. Трагедія сталася на аеродромі у Краматорську Донецької області, саме тоді тривали запеклі бої із озброєними загонами самопроголошеної ДНР за контроль над над містом. Дмитро дістав поранення в шию та голову. Після надання першої допомоги на місці його відправили гелікоптером до військово-медичного клінічного центру у Харків. Дорогою, близько 12-ї години, від отриманих осколкових поранень Дмитро помер.

22-річного захисника України поховали 1 травня на кладовищі  у рідних Ріпках. В останню путь Дмитра проводжало багато людей. Односельці, побратими, друзі згадували загиблого бійця добрими словами із болем в серці і сльозами на очах.

Небеса отримали нового ангела. Мама залишилася зовсім одна. Слів немає, лише сльози…

Указом Президента від 19 липня 2014 року №559/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

В червні 2014 року на будівлі школи № 2, де навчався Дмитро, відкрито пам'ятну дошку в його честь.

Ім'ям Дмитра Куриленка названа одна з вулиць  Ріпки.

Використано:

https://www.gorod.cn.ua/news_54822.html

Gorod.cn.ua, 8 травня 2014.