ЯК ДОПОМОГТИ ПІДЛІТКУ, ЯКИЙ ПЕРЕЖИВАЄ БІЛЬ ВТРАТИ
Кожна війна тягне за собою втрати. Внаслідок бойових дій люди втрачають житло, майно, здоров'я. Найболючішими є людські втрати. Нажаль, людину не можна воскресити, можна лише навчитися жити з цією втратою. Це добре розуміють дорослі. А як допогти дітям пережити втрату близької людини? Які правильні слова знайти, щоб утішити? Звернемося за порадами до лікарів людських душ психологів.
"Горе зазвичай розглядають як емоцію, яку ми відчуваємо, коли втрачаємо близьку для нас людину, а також як стан, який пов’язаний з переживанням втрати. Втрата буває первинною (втрата когось з близьких) та вторинною (втрата здоров’я, звичного способу життя, втрата роботи, кола спілкування тощо). Втрата може бути тимчасовою (розлука) або постійною (смерть), тому і спектр емоцій різний: нам погано, коли розлучаємося з тими, кого любимо, чи тими, хто є для нас значимим, і найбільший біль відчуваємо, коли втрачаємо людину.
Ми також можемо переживати через інші втрати: розлука з друзями та родиною, домашніми тваринами чи домом; втрата доступу до знайомого місця, як-от школа, чи робоче місце, а також за почуттям безпеки, надії та віри у майбутнє.
Переживання кризи чи важкої життєвої події, в тому числі і війни, може викликати страх, розгубленість, відчай, смуток, безпорадність, невпевненість і шок. Щоб дорослі могли допомогти дитині впоратися з ситуацією та пережити втрату близької людини, яка може трапитися раптово, важливо розібратися з тим, як діти різного віку переживають горе, як поговорити і допомогти впоратися з цим.
Як діти переживають втрату та горе?
Залежно від віку, попереднього життєвого досвіду та особистості реакції дітей на втрату та смерть будуть сильно відрізнятися.
У молодшому підлітковому віці:
Від 12 до 14 років більшість дітей має досить повне уявлення про смерть. При переживанні горя у підлітків можуть з’явитися проблеми у визначенні своєї ролі в сім’ї. Ці діти знаходяться на середній стадії розвитку уявлень про самого себе і розуміння значущості своєї особистості. Смерть може поставити їхній «статус в сім’ї» під питання. Це особливо помітно, коли син втрачає батька, а донька – матір. Дитина може намагатися «рости» швидше і взяти на себе роль померлого члена сім’ї. Донька може почати готувати їжу і вітати батька, коли він повертається додому, як це робила мати. Син може намагатися приймати всі важливі рішення в родині і виконувати повсякденну роботу батька.
-Звичайно, необхідно, щоб син або донька взяли на себе частину домашньої роботи. Але неприпустимо, щоб вони прийняли на себе всю відповідальність замість одного з батьків, який помер.
-Будь-які різкі відхилення в поведінці можуть бути формою прохання про допомогу!
-Як поговорити з дітьми про втрату близької людини та допомогти впоратися з горем
Як поговорити з дітьми про втрату близької людини та допомогти впоратися з горем?
-Чи варто говорити дитині про смерть близької для них людини? Бажання захистити дитину від переживань – цілком природне, але навіть діти молодшого віку будуть розуміти, що відбувається щось не так, як завжди, дорослі стурбовані та засмучені, поводяться інакше. Те, чого дитина не знає, вона має тенденцію вигадувати, і з цими фантазіями може бути важко впоратися. Дитині потрібна інформація, подана словами, які відповідають її віку та розумінню, без неї буде важко розуміти те, що сталося. Втрата близької людини – це втрата стабільності та зв’язаності. Дитина може вперше зустрітись з досвідом втрати. Тому, дитині варто сказати про втрату, не приховувати правду і не зволікати у цьому. Не розуміння того, що відбувається, викликає у дитини ще більше переживань. Приховування ситуації, про яку дитина пізніше дізнається, може призвести до втрати довіри до дорослого, який нічого не сказав про це. Якщо розказати дитині, що сталося, вона буде більше вам довіряти, і це допоможе їй пережити втрату близької людини.
-Реакція на втрату може мати дві крайнощі: гіперактивність та гіпоактивність.
Гіперактивність: надмірна активність, складність всидіти на одному місті, заснути, зосередитись, притаманні прояви агресії, які можуть бути направлені на себе або інших, ризикована поведінка, особливо у підлітків.
Гіпоактивність: низький рівень активності, відмова від взаємодії з однолітками та дорослими, дитина може багато спати, не виходити на вулицю, виникають складнощі з навчанням, харчуванням.
Важливо надати дитині підтримку, супроводити в процесі проживання втрати та повернути дитину в зону оптимальної активності, де би вона мала можливість проживати втрату і повертатись до діяльності, навчання та дослідження світу.
Як повідомити дитині про втрату значимого дорослого?
Усі діти, у тому числі з вадами фізичного та розумового розвитку, потребують чітких, чесних, послідовних пояснень, які відповідають їхньому віку та здатності розуміти, щоб вони могли прийняти реальність втрати. Те, як дитина справляється з втратою, залежить і від того, яку підтримку вони отримують від дорослих.
Що можуть зробити батьки, щоб допомогти дитині, яка втратила близьку людину:
1. Знайдіть безпечне та тихе місце, щоб поговорити з дитиною.
Подумайте попередньо, що саме будете говорити. Цілком ймовірно, що дитина буде задавати запитання, будьте готовими слухати дитину за можливості відповідати на питання, підтримувати переживання дитини. Якщо ви не знаєте відповіді на питання, то нормально дитині сказати, що ви не знаєте відповіді, але ви поруч.
Краще говорити з дітьми різного віку окремо, оскільки діти молодшого та старшого віку можуть по-різному сприйняти інформацію. Запропонуйте дитині посидіти поруч з нею. Якщо дитина ще маленька і в неї є улюблена річ, наприклад, іграшка, яку вона всюди носить із собою, нехай буде із нею. Говоріть повільно і часто робіть паузи, щоб дати час дитині сприйняти інформацію, задати питання.
2. Говоріть чесно та співчутливо.
Поясніть що сталося, використовуйте слова «померла», уникайте слів «полетіла на небо», пішла, поїхала, заснула, бо у дитини може виникати страх літати літаком, засинати або колись хтось іде з дому». Ви можете сказати, наприклад: «У мене для тебе сумна звістка, яку я маю тобі повідомити. Твій/твоя (зазначити про кого йде мова) помер/померла. Це означає, що його/її тіло перестало працювати, він/вона не може говорити/їсти/дихати/гратися з тобою і ми більше не побачимо його/її». Дорослим може бути важко говорити настільки прямо, але важливо
Бути чесними та відкритими. Нічого страшного, якщо дитина бачить ваш смуток або сльози. Не давайте занадто багато інформації, запевніть дитину про можливість поговорити із вами, задати питання, коли вона в тому матиме потребу.
3. Дайте час дитині на усвідомлення інформації.
Дитина старшого віку може попросити розповісти більше подробиць або запитати «Чому це сталося з нами?». Важливо відповідати чесно, у разі, якщо ви не знаєте відповіді – скажіть про це. Дехто з дітей можуть бути шокованими та відмовитися повірити вам, можуть розсердитися і накричати. Поставтеся до цього з розумінням. Важливо дитині не надавати надмірних деталей про подробиці та обставини смерті, які можуть її налякати. Ви можете повторювати інформацію про факт смерті, внаслідок чого людина померла та як дитина може
підтримувати спогади про померлого (наприклад: «Дідусь помер, бо він потрапив під обстріл. Коли ти сумуєш за ним, то можеш переглянути його фото, намалювати малюнок, поговорити зі мною про дідуся».)
4. Поясніть події, які пов’язані з похованням та трауром.
Дитині важливо пояснити, що відбуватиметься після того, як людина помирає. Розповісти про традиції та ритуали поховання аби дитина могла зрозуміти, що відбувається навколо та з її рідними і як вона може брати в цьому участь.
Скорбота – важливий спосіб і для дітей, і для дорослих, примиритися з втратою близької людини. Вона дозволяє дитині прийняти смерть близької людини, відзначити її життя і попрощатися. Можна розповісти дитині, зокрема, як буде проходити поховання, що люди можуть плакати тощо, та що таке поминання. Дитині можна сказати таке: «Поминання – це зібрання рідних для підтримки тих, хто втратив близьких, у такі хвилини люди згадують про померлого. Вони можуть сказати нам: «Мені шкода за вашу втрату». Ми можемо сказати: «Дякую» або «Дякую, що прийшли». Ти можеш залишатися біля мене і тримати мене за руку, якщо хочеш». Важливо запитати дитину, чи бажає вона бути на похороні та поминанні. Рекомендовано на кладовище брати дітей від 10 років і щоб з ними був стабільний дорослий, який може підтримати дитину і забрати її, за потреби, наприклад, якщо щось дитину злякає і вона буде просити піти.
5. Розкажіть про дії у найближчі дні.
У розпорядку дитини можуть відбутися зміни, про це варто сказати. Наприклад: «Мені потрібно побути з дідусем/бабусею кілька днів. Це означає, що ви з татом/мамою доглядатимете один одного, але я буду говорити з тобою щодня».
6. Слідкуйте за проявами провини у дитини.
Дітям складно усвідомити, що саме спричинило смерть близької людини, вона може відчувати власну провину. Деякі діти можуть хвилюватися через те, що вони сказали або зробили щось таке, що спричинило смерть. Діти різного віку можуть відчувати себе винними, тому переконайтеся, що вони не відчувають своєї відповідальності та провини за втрату близької людини.
7. Підтримуйте дитину.
Діти можуть намагатись стримувати емоції, аби не засмутити того дорослого, хто залишився поруч. Запевніть, що проявляти емоції чи почуття, ділитися страхами та занепокоєння – це цілком нормально та природно. Ви можете сказати: «Мені здається що тобі дуже сумно. Мені теж сумно. Ми обоє так любили бабусю/дідуся (іншого значимого дорослого), і він/вона нас теж любив/любила». Скажіть, що ви є тією людиною, яка готова вислухати та втішити у будь-який час. Важливо аби ви також не намагались стримувати свої емоції. Проговорюйте власні переживання, розкажіть, що виражати емоції – це нормально і ви, як дорослий, знаєте, як з ними впоратись, отож, будете поруч, коли дитина потребуватиме вашої підтримки.
8. Подбайте про себе.
Діти різного віку сумують так само глибоко, як і дорослі, але виявляють це по-різному. Вони вчаться сумувати, наслідуючи дорослих, які навколо них, тому поведінка дитина є орієнтиром для дорослого щодо того, як вона почувається.
Втрата близької людини – це те, з чим важко змиритися та про що боляче говорити дорослому, особливо розповідаючи про це дитині. Частиною цього досвіду є пошук способів висловити те, що сталося, зрозуміти те, що сталося, і, нарешті, прийняти це. Тому, дорослому важливо також: не приховувати власне горювання від дитини. Те, як ви проживаєте і горюєте, допомагає зрозуміти дитині, не боятися згадувати про близьку людину, що плакати і сумувати після втрати близької людини – це нормально.
Іноді дорослі бояться говорити про померлу людину, припускаючи, що це завдасть болю дитині. Насправді спогади про близьку людину, обмін історіями про неї сприяє зціленню. Якщо ви говорити з іншими дорослими і до вас підходить дитина, то не варто змінювати одразу тему (такі дії сприяють тому, що тема смерті – це табу). Натомість змініть формулювання та кількість інформації, яку проговорюватимете у присутності дитини.
Дитині потрібна послідовність, тому намагайтеся не змінювати розпорядок дня:
-відновіть розпорядок дня, наскільки це можливо (відвідування дитячого садка/школи, наскільки це є доступним).
-не забороняти позитивні емоції:
втрата може бути пов’язана не тільки зі смутком, але і з відчуттям полегшення, що дорослий вже не страждає (якщо це було так).
Також, діти швидко переключаються з смутку і можуть сміятись, радіти іграшці. Дуже важливо: не робіть зауваження, не соромте дитину, що вона може сміятися, коли в сім’ї траур.
Для відновлення дітям дуже важливо отримувати здорові позитивні емоції.
-Надавайте можливість собі згадувати приємні та смішні моменти, які пов’язані з померлим. Зокрема, сміх – це чудовий лікувальний засіб. Якщо ви збираєтеся посміятися над спогадами та моментами, які були пов’язані з близькою людиною, це свідчить лише про те, наскільки важливою була її присутність у вашому житті.
-Не встановлювати обмежень у часі для проживання втрати для дитини чи для себе
-Кожен сумує по-своєму. Визнайте, що потрібен час, щоб пристосуватися до змін. Ви також можете звернутися за допомогою до фахівців для отримання додаткової підтримки.
9. Орієнтування на життя та відновлення.
Важливо надавати час для переживання втрати, спогадів про померлого (наприклад: застосовуючи техніку «Будильник»: я про це подумаю з 10.00-12.00 і даю собі можливість плакакати, думати, обговорювати). В інший час надаємо собі і дитині можливість займатись улюбленими справами, шукати нові можливості спільно провести час, радіти життю, наскільки це можливо, створювати традиції спільного часу та дозвілля".
Кожна війна тягне за собою втрати. Внаслідок бойових дій люди втрачають житло, майно, здоров'я. Найболючішими є людські втрати. Нажаль, людину не можна воскресити, можна лише навчитися жити з цією втратою. Це добре розуміють дорослі. А як допогти дітям пережити втрату близької людини? Які правильні слова знайти, щоб утішити? Звернемося за порадами до лікарів людських душ психологів.
"Горе зазвичай розглядають як емоцію, яку ми відчуваємо, коли втрачаємо близьку для нас людину, а також як стан, який пов’язаний з переживанням втрати. Втрата буває первинною (втрата когось з близьких) та вторинною (втрата здоров’я, звичного способу життя, втрата роботи, кола спілкування тощо). Втрата може бути тимчасовою (розлука) або постійною (смерть), тому і спектр емоцій різний: нам погано, коли розлучаємося з тими, кого любимо, чи тими, хто є для нас значимим, і найбільший біль відчуваємо, коли втрачаємо людину.
Ми також можемо переживати через інші втрати: розлука з друзями та родиною, домашніми тваринами чи домом; втрата доступу до знайомого місця, як-от школа, чи робоче місце, а також за почуттям безпеки, надії та віри у майбутнє.
Переживання кризи чи важкої життєвої події, в тому числі і війни, може викликати страх, розгубленість, відчай, смуток, безпорадність, невпевненість і шок. Щоб дорослі могли допомогти дитині впоратися з ситуацією та пережити втрату близької людини, яка може трапитися раптово, важливо розібратися з тим, як діти різного віку переживають горе, як поговорити і допомогти впоратися з цим.
Як діти переживають втрату та горе?
Залежно від віку, попереднього життєвого досвіду та особистості реакції дітей на втрату та смерть будуть сильно відрізнятися.
У молодшому підлітковому віці:
Від 12 до 14 років більшість дітей має досить повне уявлення про смерть. При переживанні горя у підлітків можуть з’явитися проблеми у визначенні своєї ролі в сім’ї. Ці діти знаходяться на середній стадії розвитку уявлень про самого себе і розуміння значущості своєї особистості. Смерть може поставити їхній «статус в сім’ї» під питання. Це особливо помітно, коли син втрачає батька, а донька – матір. Дитина може намагатися «рости» швидше і взяти на себе роль померлого члена сім’ї. Донька може почати готувати їжу і вітати батька, коли він повертається додому, як це робила мати. Син може намагатися приймати всі важливі рішення в родині і виконувати повсякденну роботу батька.
-Звичайно, необхідно, щоб син або донька взяли на себе частину домашньої роботи. Але неприпустимо, щоб вони прийняли на себе всю відповідальність замість одного з батьків, який помер.
-Будь-які різкі відхилення в поведінці можуть бути формою прохання про допомогу!
-Як поговорити з дітьми про втрату близької людини та допомогти впоратися з горем
Як поговорити з дітьми про втрату близької людини та допомогти впоратися з горем?
-Чи варто говорити дитині про смерть близької для них людини? Бажання захистити дитину від переживань – цілком природне, але навіть діти молодшого віку будуть розуміти, що відбувається щось не так, як завжди, дорослі стурбовані та засмучені, поводяться інакше. Те, чого дитина не знає, вона має тенденцію вигадувати, і з цими фантазіями може бути важко впоратися. Дитині потрібна інформація, подана словами, які відповідають її віку та розумінню, без неї буде важко розуміти те, що сталося. Втрата близької людини – це втрата стабільності та зв’язаності. Дитина може вперше зустрітись з досвідом втрати. Тому, дитині варто сказати про втрату, не приховувати правду і не зволікати у цьому. Не розуміння того, що відбувається, викликає у дитини ще більше переживань. Приховування ситуації, про яку дитина пізніше дізнається, може призвести до втрати довіри до дорослого, який нічого не сказав про це. Якщо розказати дитині, що сталося, вона буде більше вам довіряти, і це допоможе їй пережити втрату близької людини.
-Реакція на втрату може мати дві крайнощі: гіперактивність та гіпоактивність.
Гіперактивність: надмірна активність, складність всидіти на одному місті, заснути, зосередитись, притаманні прояви агресії, які можуть бути направлені на себе або інших, ризикована поведінка, особливо у підлітків.
Гіпоактивність: низький рівень активності, відмова від взаємодії з однолітками та дорослими, дитина може багато спати, не виходити на вулицю, виникають складнощі з навчанням, харчуванням.
Важливо надати дитині підтримку, супроводити в процесі проживання втрати та повернути дитину в зону оптимальної активності, де би вона мала можливість проживати втрату і повертатись до діяльності, навчання та дослідження світу.
Як повідомити дитині про втрату значимого дорослого?
Усі діти, у тому числі з вадами фізичного та розумового розвитку, потребують чітких, чесних, послідовних пояснень, які відповідають їхньому віку та здатності розуміти, щоб вони могли прийняти реальність втрати. Те, як дитина справляється з втратою, залежить і від того, яку підтримку вони отримують від дорослих.
Що можуть зробити батьки, щоб допомогти дитині, яка втратила близьку людину:
1. Знайдіть безпечне та тихе місце, щоб поговорити з дитиною.
Подумайте попередньо, що саме будете говорити. Цілком ймовірно, що дитина буде задавати запитання, будьте готовими слухати дитину за можливості відповідати на питання, підтримувати переживання дитини. Якщо ви не знаєте відповіді на питання, то нормально дитині сказати, що ви не знаєте відповіді, але ви поруч.
Краще говорити з дітьми різного віку окремо, оскільки діти молодшого та старшого віку можуть по-різному сприйняти інформацію. Запропонуйте дитині посидіти поруч з нею. Якщо дитина ще маленька і в неї є улюблена річ, наприклад, іграшка, яку вона всюди носить із собою, нехай буде із нею. Говоріть повільно і часто робіть паузи, щоб дати час дитині сприйняти інформацію, задати питання.
2. Говоріть чесно та співчутливо.
Поясніть що сталося, використовуйте слова «померла», уникайте слів «полетіла на небо», пішла, поїхала, заснула, бо у дитини може виникати страх літати літаком, засинати або колись хтось іде з дому». Ви можете сказати, наприклад: «У мене для тебе сумна звістка, яку я маю тобі повідомити. Твій/твоя (зазначити про кого йде мова) помер/померла. Це означає, що його/її тіло перестало працювати, він/вона не може говорити/їсти/дихати/гратися з тобою і ми більше не побачимо його/її». Дорослим може бути важко говорити настільки прямо, але важливо
Бути чесними та відкритими. Нічого страшного, якщо дитина бачить ваш смуток або сльози. Не давайте занадто багато інформації, запевніть дитину про можливість поговорити із вами, задати питання, коли вона в тому матиме потребу.
3. Дайте час дитині на усвідомлення інформації.
Дитина старшого віку може попросити розповісти більше подробиць або запитати «Чому це сталося з нами?». Важливо відповідати чесно, у разі, якщо ви не знаєте відповіді – скажіть про це. Дехто з дітей можуть бути шокованими та відмовитися повірити вам, можуть розсердитися і накричати. Поставтеся до цього з розумінням. Важливо дитині не надавати надмірних деталей про подробиці та обставини смерті, які можуть її налякати. Ви можете повторювати інформацію про факт смерті, внаслідок чого людина померла та як дитина може
підтримувати спогади про померлого (наприклад: «Дідусь помер, бо він потрапив під обстріл. Коли ти сумуєш за ним, то можеш переглянути його фото, намалювати малюнок, поговорити зі мною про дідуся».)
4. Поясніть події, які пов’язані з похованням та трауром.
Дитині важливо пояснити, що відбуватиметься після того, як людина помирає. Розповісти про традиції та ритуали поховання аби дитина могла зрозуміти, що відбувається навколо та з її рідними і як вона може брати в цьому участь.
Скорбота – важливий спосіб і для дітей, і для дорослих, примиритися з втратою близької людини. Вона дозволяє дитині прийняти смерть близької людини, відзначити її життя і попрощатися. Можна розповісти дитині, зокрема, як буде проходити поховання, що люди можуть плакати тощо, та що таке поминання. Дитині можна сказати таке: «Поминання – це зібрання рідних для підтримки тих, хто втратив близьких, у такі хвилини люди згадують про померлого. Вони можуть сказати нам: «Мені шкода за вашу втрату». Ми можемо сказати: «Дякую» або «Дякую, що прийшли». Ти можеш залишатися біля мене і тримати мене за руку, якщо хочеш». Важливо запитати дитину, чи бажає вона бути на похороні та поминанні. Рекомендовано на кладовище брати дітей від 10 років і щоб з ними був стабільний дорослий, який може підтримати дитину і забрати її, за потреби, наприклад, якщо щось дитину злякає і вона буде просити піти.
5. Розкажіть про дії у найближчі дні.
У розпорядку дитини можуть відбутися зміни, про це варто сказати. Наприклад: «Мені потрібно побути з дідусем/бабусею кілька днів. Це означає, що ви з татом/мамою доглядатимете один одного, але я буду говорити з тобою щодня».
6. Слідкуйте за проявами провини у дитини.
Дітям складно усвідомити, що саме спричинило смерть близької людини, вона може відчувати власну провину. Деякі діти можуть хвилюватися через те, що вони сказали або зробили щось таке, що спричинило смерть. Діти різного віку можуть відчувати себе винними, тому переконайтеся, що вони не відчувають своєї відповідальності та провини за втрату близької людини.
7. Підтримуйте дитину.
Діти можуть намагатись стримувати емоції, аби не засмутити того дорослого, хто залишився поруч. Запевніть, що проявляти емоції чи почуття, ділитися страхами та занепокоєння – це цілком нормально та природно. Ви можете сказати: «Мені здається що тобі дуже сумно. Мені теж сумно. Ми обоє так любили бабусю/дідуся (іншого значимого дорослого), і він/вона нас теж любив/любила». Скажіть, що ви є тією людиною, яка готова вислухати та втішити у будь-який час. Важливо аби ви також не намагались стримувати свої емоції. Проговорюйте власні переживання, розкажіть, що виражати емоції – це нормально і ви, як дорослий, знаєте, як з ними впоратись, отож, будете поруч, коли дитина потребуватиме вашої підтримки.
8. Подбайте про себе.
Діти різного віку сумують так само глибоко, як і дорослі, але виявляють це по-різному. Вони вчаться сумувати, наслідуючи дорослих, які навколо них, тому поведінка дитина є орієнтиром для дорослого щодо того, як вона почувається.
Втрата близької людини – це те, з чим важко змиритися та про що боляче говорити дорослому, особливо розповідаючи про це дитині. Частиною цього досвіду є пошук способів висловити те, що сталося, зрозуміти те, що сталося, і, нарешті, прийняти це. Тому, дорослому важливо також: не приховувати власне горювання від дитини. Те, як ви проживаєте і горюєте, допомагає зрозуміти дитині, не боятися згадувати про близьку людину, що плакати і сумувати після втрати близької людини – це нормально.
Іноді дорослі бояться говорити про померлу людину, припускаючи, що це завдасть болю дитині. Насправді спогади про близьку людину, обмін історіями про неї сприяє зціленню. Якщо ви говорити з іншими дорослими і до вас підходить дитина, то не варто змінювати одразу тему (такі дії сприяють тому, що тема смерті – це табу). Натомість змініть формулювання та кількість інформації, яку проговорюватимете у присутності дитини.
Дитині потрібна послідовність, тому намагайтеся не змінювати розпорядок дня:
-відновіть розпорядок дня, наскільки це можливо (відвідування дитячого садка/школи, наскільки це є доступним).
-не забороняти позитивні емоції:
втрата може бути пов’язана не тільки зі смутком, але і з відчуттям полегшення, що дорослий вже не страждає (якщо це було так).
Також, діти швидко переключаються з смутку і можуть сміятись, радіти іграшці. Дуже важливо: не робіть зауваження, не соромте дитину, що вона може сміятися, коли в сім’ї траур.
Для відновлення дітям дуже важливо отримувати здорові позитивні емоції.
-Надавайте можливість собі згадувати приємні та смішні моменти, які пов’язані з померлим. Зокрема, сміх – це чудовий лікувальний засіб. Якщо ви збираєтеся посміятися над спогадами та моментами, які були пов’язані з близькою людиною, це свідчить лише про те, наскільки важливою була її присутність у вашому житті.
-Не встановлювати обмежень у часі для проживання втрати для дитини чи для себе
-Кожен сумує по-своєму. Визнайте, що потрібен час, щоб пристосуватися до змін. Ви також можете звернутися за допомогою до фахівців для отримання додаткової підтримки.
9. Орієнтування на життя та відновлення.
Важливо надавати час для переживання втрати, спогадів про померлого (наприклад: застосовуючи техніку «Будильник»: я про це подумаю з 10.00-12.00 і даю собі можливість плакакати, думати, обговорювати). В інший час надаємо собі і дитині можливість займатись улюбленими справами, шукати нові можливості спільно провести час, радіти життю, наскільки це можливо, створювати традиції спільного часу та дозвілля".
ТВОЯ БЕЗПЕКА: віртуальна виставка
Безпека - один із найважливіших пріоритетів для всіх, хто вкладає свої сили у допомогу іншим. Важливо знати не лише основні правила безпеки, а й ділитися ними з тими, хто не має доступу до всієї інформації. Для цього ми зібрали добірку з книжкових новинок, які надійшли до нашої книгозбірні.Представлені книжки допоможуть:- розпізнати ризики та навчать їм запобігти;- розкажуть про особисту безпеку;- пояснять основні правила турботи про ментальне здоров'яОзнайомитися з виданнями за темою ви зможете у пункті видачі літератури Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва за адресою вул.Молодчого, 2. До вашої уваги й книги, де психологія переплітається із художньою творчістю.Тримаймося разом! У єдності наша сила!
Ментальне здоров’я. Як відновитися?
Без паніки! Як вижити, боротися й перемагати під час бойових дій : Порадник для цивільного населення / уклали О.Дєдик, М.Слободняк, О. Фешовець. - 3-тє вид. - Львів : Видавництво "Астролябія, 2022. - 160 с. : іл.У запропонованому пораднику зібрано інформацію, що допоможе пересічним громадянам вижити, боротися й перемогти у складних умовах бойових дій; викладено елементарні поради, як успішно протистояти лихові. І найголовніша з них — не панікувати за жодних обставин.
Бенкрофт Л. Чому він це робить? Про що думають лихі та деспотичні чоловіки / Ланді Бенкрофт ; пер. з англ. Д.Петрушенко. - Х. : Віват, 2023. - 512 с. - (Серія "Саморозвиток").Автор книги Ланді Бенкрофт — експерт із роботи з аб'юзерами. Він описує природу кривдників, подає детальну інформацію, як розпізнати у своєму партнері насильника на ранніх етапах стосунків. Допомагає жінкам розпізнати, коли їх контролюють або знецінюють, і знайти способи звільнитися від жорстоких стосунків. Завдяки йому ви дізнаєтеся про перші «червоні прапорці» насильства, зрозумієте природу авторитарного мислення і дізнаєтеся про десять (аж десять!) типів деспотичних чоловіків. У цій книжці автор не оминає тем алкоголю і наркотиків, які часто стають на заваді гармонійним стосункам. А ще відповідає на головне запитання: «Як безпечно піти від аб’юзера?»
Брінкман С. Зупинись! Як протистояти культу самовдосконалення бути щасливим / Свенн Брінкман ; пер. О.Старової. – Х. : Віват, 2020. – 176 с. – (Серія «Саморозвиток).Автор ґрунтовно та просто пояснює, як за нинішніх умов примиритися із собою, досягти гармонії, дістати задоволення від життя і віднайти ключі від щастя.
Галіт А. Емоційний спадок. Як подолати травматичний досвід / пер. з англ. Анна Марховська. – К. : Лабораторія, 2023. – 208 с.Як відпустити минуле і розпочати власний шлях? Залишити старі травми позаду допоможе книга психотерапевтки Ґаліт Атлас, яка поєднала власний досвід, історії своїх пацієнтів і основи психоаналізу, щоб продемонструвати, як наші сьогоднішні страхи й проблеми пов'язані з емоційним спадком батьків, бабусь і дідусів.
Герман Д. Психологічна травма та шлях до одужання : наслідки насильства - від знущань до політичного терору / Д. Герман ; переклад з англ. О. Лизак, О. Наконечна, О.Шлапак. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. - 424 с.Ця книжка — результат двох десятиліть досліджень та клінічної роботи з жертвами сексуального насильства і насильства в сім’ї, а також з ветеранами бойових дій та жертвами політичного терору. В ній ідеться про відновлення зв’язків: між публічним та приватним просторами, між індивідом та громадою, між чоловіками та жінками. Праця стане незамінною для психологів, психотерапевтів, лікарів і тих, хто, зазнавши насильства, шукає шлях до видужання.
Казьміна С. Нестрашна енциклопедія безпеки для дорослих та дітей. Як навчити дитину правильної поведінки без залякувань і погроз / С. Казьміна, В. Баланова. - Харків : Вид.група"Основа", 2019. – 96 с.
Ця книга — практичний посібник з безпечного виховання сучасної дитини у великому місті, де подано максимально прості і дієві рекомендації про те, як прищепити дитині навички безпечної поведінки: удома; з незнайомцями; в Інтернеті; у колективі та навчити сексуальної безпеки.
Колк Ван Дер Б. Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому. Дієві техніки зцілення від психологічної травм / Ван Дер Б. Колк ; переклад з англ. А.Цвіри. - Харків : Віват, 2023. - 624 с. - (Саморозвиток).Викладено класичні і новітні підходи, які допоможуть дітям і дорослим, які зазнали психологічної травми, повноцінно інтегруватися в сучасне життя. Методи, про які йдеться, застосовувалися на практиці автором цього видання доктором Бессел ван дер Колком. Його практичні та теоретичні дослідження психологічної травми безціні, коли потрібно перебудувати сприйняття, усвідомити причину страждань, знайти вдалий спосіб лікування і наново пізнати себе.
Куделя М. Незнайомці або як уникнути халепи / М. Куделя, А. Куделя. – К. : Гамазин, 2019. – 52 с.
У легкій й доступній формі роз’яснено дитині, чому не варто довіряти незнайомцям. У книзі велика кількість малюнків, а також прикладів із відомих казок та пригод головного персонажа — Андруся Розумахи, від імені якого і ведеться оповідь. Книга розрахована на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Може використовуватися також як посібник вихователями дошкільних навчальних закладів, вчителями молодших класів, а також рекомендуємо скористатися нею підліткам для убезпечення своїх молодших родичів від халепи.
Лю Е. Ви сильніші, ніж вам здається / Ерік Лю ; пер. З англ.. І.Гнатковської. – Х. : Віват, 2020. – 240 с. – (Серія «Історія та політика»).
У книзі наведено приклад чіткої моделі організації, яка стане в пригоді новому поколінню громадських та політичних активістів – саме в той час, коли нація їх дуже потребує.
Мельниченко Н. #Я не боюсь сказати / Н. Мельниченко. - Харків : Фоліо, 2017. - 209 с.
Авторка, ініціаторка потужна акція #яНеБоюсьС 2016 року, написати книжку, в якій розповіла підліткам про те, як не допустити сексуального насильства стосовно себе, а також як поводитися і до кого звертатися, коли насильство вже сталося. Це найвідвертіша книжка для підлітків», де читач дізнається: що робити, якщо ви пережили сексуальне насильство, звідки береться насильство, про міфи навколо сексу, від яких варто позбутися, як виявити насильство над дитиною та правильно на нього реагувати … та багато іншого!
Наґоскі Е. Вигоряння. Стратегія боротьби з виснаженням удома та на роботі / Емілі та Амелія Наґоскі ; [пер. з англ. С. Новікової]. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля , 2021. - 317 с. - Назва на корінці : Вигоряння. Стратегія боротьби з виснаженням. - Бібліогр.: с. 302-316.Емілі Наґоскі — експерт у сфері статевого виховання з двадцятирічним стажем, має ступінь доктора філософії, авторка бестселера «Як бажає жінка» та низки наукових публікацій. Разом із сестрою Амелією створили дуже особисту і водночас зрозумілу кожній жінці книжку-сенсацію про жіноче вигоряння та подолання його неприємних наслідків.
Найт С. Збери своє лайно до купи. Як завершити нагальні справи й почати робити те, що хочеться / Сара Найт ; пер. з англ. А.Цвіри. – Х. : Віват, 2022. – 224 с. – (Серія «Саморозиток»).Авторка цієї книжки пропонує навчитися організованості та самоконтролю. Тактична самоорганізація життя допоможе продертися крізь купу повсякденних проблем, які потрібно розв’язати, щоб нарешті визначити пріоритети й почати робити те, що хочеться.
Пайфер М. Як допомогти дівчинці-підлітку / Мері Пайфер, Сара Пайфер Гілліам ; пер. з англ. Є.Ніколаєвої. – Х. : Віват, 2021. – 528 с. – (Серія «Саморозвиток»)У книжці осмислено досвід матері дівчини-підлітка й водночас психологині, яка працює з дівчатами з дівчатами-підлітками. Книга була написана у далекому 1994 році, проте викладені поради донині актуальні як для дівчат, так і тих батьків, котрі хочуть, щоб їхні діти почувалися в безпеці.
Стайнз Ю. Поговоримо про згоду! : [про те, як навчитися казати "ні", коли говорити "так" і про все, що між ними : для серед. та ст. шк. віку] / Юмі Стайнз і др. Мелісса Кан ; іл. Дженні Летем ; [пер. з англ. Катерини Міхаліциної]. - Харків : Крокус, 2021. - 206, [9] с. : кольор. іл.Путівник, який допоможе підліткам 11-14 років осягнути правила культури згоди та познайомить їх з тонкощами вдалої комунікації і взаємодії зі світом. За допомогою цієї книжки діти та підлітки, а також їхні батьки, зрозуміють, як захищати свої кордони і як не нашкодити людям, які з нами поруч.
Тримаймося разом! У єдності наша сила!
Ментальне здоров’я. Як відновитися?
У запропонованому пораднику зібрано інформацію, що допоможе пересічним громадянам вижити, боротися й перемогти у складних умовах бойових дій; викладено елементарні поради, як успішно протистояти лихові. І найголовніша з них — не панікувати за жодних обставин.
Автор книги Ланді Бенкрофт — експерт із роботи з аб'юзерами. Він описує природу кривдників, подає детальну інформацію, як розпізнати у своєму партнері насильника на ранніх етапах стосунків. Допомагає жінкам розпізнати, коли їх контролюють або знецінюють, і знайти способи звільнитися від жорстоких стосунків. Завдяки йому ви дізнаєтеся про перші «червоні прапорці» насильства, зрозумієте природу авторитарного мислення і дізнаєтеся про десять (аж десять!) типів деспотичних чоловіків. У цій книжці автор не оминає тем алкоголю і наркотиків, які часто стають на заваді гармонійним стосункам. А ще відповідає на головне запитання: «Як безпечно піти від аб’юзера?»
Автор ґрунтовно та просто пояснює, як за нинішніх умов примиритися із собою, досягти гармонії, дістати задоволення від життя і віднайти ключі від щастя.
Як відпустити минуле і розпочати власний шлях? Залишити старі травми позаду допоможе книга психотерапевтки Ґаліт Атлас, яка поєднала власний досвід, історії своїх пацієнтів і основи психоаналізу, щоб продемонструвати, як наші сьогоднішні страхи й проблеми пов'язані з емоційним спадком батьків, бабусь і дідусів.
Ця книжка — результат двох десятиліть досліджень та клінічної роботи з жертвами сексуального насильства і насильства в сім’ї, а також з ветеранами бойових дій та жертвами політичного терору. В ній ідеться про відновлення зв’язків: між публічним та приватним просторами, між індивідом та громадою, між чоловіками та жінками. Праця стане незамінною для психологів, психотерапевтів, лікарів і тих, хто, зазнавши насильства, шукає шлях до видужання.
Ця книга — практичний посібник з безпечного виховання сучасної дитини у великому місті, де подано максимально прості і дієві рекомендації про те, як прищепити дитині навички безпечної поведінки: удома; з незнайомцями; в Інтернеті; у колективі та навчити сексуальної безпеки.
Викладено класичні і новітні підходи, які допоможуть дітям і дорослим, які зазнали психологічної травми, повноцінно інтегруватися в сучасне життя. Методи, про які йдеться, застосовувалися на практиці автором цього видання доктором Бессел ван дер Колком. Його практичні та теоретичні дослідження психологічної травми безціні, коли потрібно перебудувати сприйняття, усвідомити причину страждань, знайти вдалий спосіб лікування і наново пізнати себе.
У легкій й доступній формі роз’яснено дитині, чому не варто довіряти незнайомцям. У книзі велика кількість малюнків, а також прикладів із відомих казок та пригод головного персонажа — Андруся Розумахи, від імені якого і ведеться оповідь. Книга розрахована на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Може використовуватися також як посібник вихователями дошкільних навчальних закладів, вчителями молодших класів, а також рекомендуємо скористатися нею підліткам для убезпечення своїх молодших родичів від халепи.
Лю Е. Ви сильніші, ніж вам здається / Ерік Лю ; пер. З англ.. І.Гнатковської. – Х. : Віват, 2020. – 240 с. – (Серія «Історія та політика»).
У книзі наведено приклад чіткої моделі організації, яка стане в пригоді новому поколінню громадських та політичних активістів – саме в той час, коли нація їх дуже потребує.
Авторка, ініціаторка потужна акція #яНеБоюсьС 2016 року, написати книжку, в якій розповіла підліткам про те, як не допустити сексуального насильства стосовно себе, а також як поводитися і до кого звертатися, коли насильство вже сталося. Це найвідвертіша книжка для підлітків», де читач дізнається: що робити, якщо ви пережили сексуальне насильство, звідки береться насильство, про міфи навколо сексу, від яких варто позбутися, як виявити насильство над дитиною та правильно на нього реагувати … та багато іншого!
Емілі Наґоскі — експерт у сфері статевого виховання з двадцятирічним стажем, має ступінь доктора філософії, авторка бестселера «Як бажає жінка» та низки наукових публікацій. Разом із сестрою Амелією створили дуже особисту і водночас зрозумілу кожній жінці книжку-сенсацію про жіноче вигоряння та подолання його неприємних наслідків.
Авторка цієї книжки пропонує навчитися організованості та самоконтролю. Тактична самоорганізація життя допоможе продертися крізь купу повсякденних проблем, які потрібно розв’язати, щоб нарешті визначити пріоритети й почати робити те, що хочеться.
У книжці осмислено досвід матері дівчини-підлітка й водночас психологині, яка працює з дівчатами з дівчатами-підлітками. Книга була написана у далекому 1994 році, проте викладені поради донині актуальні як для дівчат, так і тих батьків, котрі хочуть, щоб їхні діти почувалися в безпеці.
Путівник, який допоможе підліткам 11-14 років осягнути правила культури згоди та познайомить їх з тонкощами вдалої комунікації і взаємодії зі світом. За допомогою цієї книжки діти та підлітки, а також їхні батьки, зрозуміють, як захищати свої кордони і як не нашкодити людям, які з нами поруч.
Психологічна підтримка під час війни: де і як отримати допомогу безкоштовно
Під час війни людям доводиться переживати різні складні ситуації, що призводять до паніки і неспокою, викликають стрес. Адже війна калічить не лише фізично, а й психічно. І не лише військових, але й цивільних, психологічні травми яких нерідко залишаються непоміченими навіть ними.
Подолати цей стан та навчитися керувати стресами допоможуть кваліфіковані спеціалісти психологи. Зцілитися від травматичних подій допоможуть і книги. В нагоді стануть роботи відомих психотерапевтів та психологів, порадники з ментального здоров'я, підручники з кризової та військової психології, які містяться у фондах Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва. До вашої уваги й книги, де психологія переплітається із художньою творчістю.Ознайомитися з новими надходженнями за темою запрошуємо за посиланням: https://infosailes.blogspot.com/2024/02/blog-post.html
До психолога по фахову підтримку може звернутися кожна людина. Головне у цій ситуації — не соромитися та звертатися за психологічною допомогою (навіть якщо вам здається, що є люди, які її більше потребують), а також розпізнати, коли допомога потрібна вашим близьким, друзям чи просто знайомим.
Психологічну допомогу можна отримати як очно, так і дистанційно: за телефоном, під час групової чи індивідуальної онлайн-консультації та навіть за допомогою спеціального чат-бота. Нижче надаємо контакти психологів і організацій, в яких працюють психологи. Вони безкоштовно надають психологічну допомогу:
Асоціація професійного розвитку психологів і психотерапевтів.
Номер гарячої лінії - 096 260 1575 (з 10:00 до 18:00 по Україні)
Надає безкоштовну психологічну допомогу постраждалим від сексуального насильства. Якщо ви або ваші знайомі потребують допомоги, напишіть на helpgodivchata@gmail.com”. Додаткову інформацію можна отримати за телефоном +38 073 460 38 60 ГО “Дівчата».
Гаряча лінія Червоного Хреста “Давай поговоримо”.
Номер гарячої лінії - 0 800 331 800 (працює до 19:00)
Громадська правозахисна організація «Ла Страда-Україна»
Працює для забезпечення ґендерної рівності, запобігання ґендерно зумовленому насильству, зокрема домашньому насильству та протидії торгівлі людьми. Окрім того, підтримка надається дітям, підліткам та студентській молоді, які опинились у будь-яких складних життєвих ситуаціях. Дорослі можуть проконсультуватися з психологами, юристами, соціальними працівниками та соціальними педагогами щодо ситуацій, які стосуються дітей та порушення їхніх прав. Допомога надається в цілодобовому режимі за принципами анонімності і конфіденційності. Підтримку можна отримати за Національною гарячою лінією за номерами 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного). Національна гаряча лінія для дітей та молоді працює за номерами 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного). Також допомога надається в електронному форматі на сторінках в інстаграмі та телеграмі.
Кризове консультування в рамках кол-центру «Варто жити»
Безкоштовні консультації всім українцям, кому тривожно і хто не може самотужки впоратися з переживаннями у зв’язку із повномасштабною війною росії проти України.
Звертайтеся за телефонами: 55-22 — lifecell та Vodafone (дзвінки безкоштовні) та +380 (93) 170-72-19 — Kyivstar (за тарифами оператора). Графік роботи лінії: 11:00–19:00 з понеділка по п’ятницю.
Кризова порадня на базі Українського католицького університету
Кризова порадня на базі Українського католицького університету надає українцям безкоштовну психологічну допомогу — через дзвінки та повідомлення в Телеграмі.
Звертайтеся за телефонами:
Графік роботи лінії: 9:00–23:00 з понеділка по п’ятницю.
Лінія запобігання самогубствам LifeLine Ukraine
Номер гарячої лінії - 7333 (цілодобово 24/7 та безкоштовно).Або напиши повідомлення за посиланням.
Міжнародна організація “Боротьба за права” (Fight For Right)
Надає безкоштовну психологічну допомогу людям з інвалідністю.
Гарячу лінію підтримки людей з інвалідністю за цим телефоном 0-800-30-66-33, також ти можеш написати повідомлення на цей номер. Електронна пошта help@ffr.org.ua
Міжнародна організація «Людина в біді» (People in Need, PIN).
Номер гарячої лінії - 0 800 210 174.
Телефон довіри 0 800 210 160 (конфіденційно, анонімно, безкоштовно, цілодобово)
Електронна пошта info.ukr@peopleinneed.cz
Національна психологічна асоціація
Професійне об’єднання, фахівці якого надають безкоштовні психологічні консультації всім, хто того потребує. Платформа працює у форматі первинної психологічної допомоги (кризові та консультації з травмотерапії), що надається дорослим і підліткам. Консультації надаються в телефонному форматі чи через відео зв’язок для мешканців з усієї України. Телефон гарячої лінії — 0 800 100 102.
Світлана Ройз та Міністерство освіти й науки запустили відео-проєкт «Психологічна турбота» для дітей
Експерти розповідають, як доглядати за дитиною в бомбосховищі, як розмовляти під час евакуації, як підібрати слова, якщо хтось із батьків пішов на війну. https://bit.ly/35lrdc6.
Служба психічного здоров’я UA Mental Help
Команда кваліфікованих психологів-волонтерів пропонує безкоштовну терапію для українців, чиє життя зазнало руйнувань внаслідок війни. Зокрема, спеціалісти допомагають людям, які стикнулися з панічними атаками, втратою близької людини, відчувають складнощі адаптації на новому місці, розпач та апатію. Щоб отримати допомогу, заповніть заявку за посиланням.
Українська спілка психотерапевтів
https://ukr-ednist.com.ua/get-help/ надає 1-3 безкоштовних консультацій
Центр психологічного консультування і травмотерапії «Відкриті двері»
Експерти центру «Відкриті двері» мають досвід роботи з учасниками збройних конфліктів та працюють за американським стандартом. Щоб отримати допомогу, потрібно зайти в чат-бот за посиланням та залишити свою заявку та контактну інформацію.
Центр психологічної підтримки «ОбійМи»
Понад 500 психологів-волонтерів з України та світу об’єдналися за підтримки Національної психологічної асоціації для допомоги українцям, що зазнали стресу внаслідок бойових дій.
Заповніть форму за посиланням, вказавши свої контактні дані та бажану стать психолога.
Центр психологічної підтримки «Як ти?»
Психологи-волонтери Національної психологічної асоціації (НПА) створили центр підтримки «Як ти?». Мета центру — надати підтримку тим, хто потерпає від війни та відчуває стрес, хвилювання і тривогу. За підтримкою можна звернутися безкоштовно у будь-який час доби. Щоб отримати психологічну допомогу, потрібно заповнити анкету.
Lifeline Ukraine
Всеукраїнська гаряча лінія, яка була створена насамперед для надання кризової психологічної допомоги ветеранам і членам їхніх сімей, а згодом — для всіх жителів України. Основна тематика роботи — запобігання суїцидам, психологічна підтримка психічного здоров’я в періоди кризи (складності в стосунках, втрата роботи, депресія тощо). Організація здійснює інформаційне та кризове дистанційне консультування. Окрім того, фахівці Lifeline Ukraine надають емоційну підтримку, найчастіше по неї звертаються люди з інвалідністю. Допомога надається цілодобово за коротким телефонним номером 7333 або через текстове чатове консультування у фейсбук, телеграм і на сайті Lifeline Ukraine.
За допомогою чат-бота чи онлайн-платформи
Чат колективної підтримки та чат-бот «Як ти?»
Чат-бот «Як ти?» запустив психотерапевт Ілля Полудьонний. Тут усі, хто долучився (а наразі це вже понад 3500 осіб), можуть поділитися своїми емоціями та переживаннями та отримати підтримку інших учасників групи.
Бот першої психологічної допомоги «Друг»
Інститут когнітивного моделювання разом із кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії запустили телеграм-бот, який надає емоційну підтримку українцям. «Друг» ставить запитання, підтримує, може запропонувати вправи на заспокоєння і пояснити, як упоратися з різними видами стресових ситуацій. Особливо корисний він буде людям, які нещодавно зіткнулися з травмуючою ситуацією. Перейдіть за посиланням та натисніть Start.
Чат-бот «Слова допомагають»
Команда факультету інформатики CyberFI спільно з командою Центру психічного здоров’я та психосоціального супроводу НаУКМА залучили понад 40 психологів-професіоналів та створили телеграм-бот психологічної підтримки для всіх, хто її потребує. Допомога цілком анонімна, а отримати її можна цілодобово. Перейдіть за посиланням та натисніть Start.
Онлайн-платформа Mindly
Онлайн-платформа Mindly надає повноцінну довготривалу терапію. Дипломовані психологи та психотерапевти на індивідуальних сесіях допоможуть подолати посттравматичні стресові розлади, пережити втрату близької людини та адаптуватися після вимушеної зміни місця проживання. Для українців користування платформою є безкоштовним. Для запису на консультацію переходьте за посиланням
За допомогою мобільного застосунку
Додаток для медитації BetterMe
BetterMe: Mental Health — один із найбільш популярних додатків для медитації, а після повномасштабного вторгнення команда зробила його повністю безкоштовним для українців. У застосунку ви знайдете дихальні практики, медитації, афірмації та курси для підтримки ментального здоров’я. Завантажити додаток можна у Google Play та AppStore.
Застосунок для жіночого здоров’я Flo
Flo — надзвичайно популярний мобільний застосунок, який дозволяє відстежувати менструальний цикл, зміни у настрої, звички та загальні симптоми. Також частиною застосунку є анонімна спільнота для взаємопідтримки та порад, а також консультації від спеціалістів із жіночого здоров'я та психології. Наразі платинова підписка є безкоштовною для українських користувачок, а команда працює, аби перекласти свої матеріали українською. Завантажити застосунок можна у Google Play та AppStore.
Як навчитися надавати близьким психологічну допомогу в умовах війни
Гнів, апатія, страх та депресія чи тривожність — поширені реакції на довготривалий стрес. Базовий курс від української онлайн-платформи Prometheus не лише допоможе вам дати лад цим почуттям, але й допомогти близьким, що пережили кризову ситуацію. За словами творців курсу, «він є глибоко практичним і заснованим на багаторічному досвіді роботи з людьми, які переживають кризові ситуації. Автори курсу підготували теоретичні основи та практичні поради для врегулювання різних гострих реакцій, які тепер може використати кожен».
До психолога по фахову підтримку може звернутися кожна людина. Головне у цій ситуації — не соромитися та звертатися за психологічною допомогою (навіть якщо вам здається, що є люди, які її більше потребують), а також розпізнати, коли допомога потрібна вашим близьким, друзям чи просто знайомим.
Психологічну допомогу можна отримати як очно, так і дистанційно: за телефоном, під час групової чи індивідуальної онлайн-консультації та навіть за допомогою спеціального чат-бота. Нижче надаємо контакти психологів і організацій, в яких працюють психологи. Вони безкоштовно надають психологічну допомогу:
Асоціація професійного розвитку психологів і психотерапевтів.
Номер гарячої лінії - 096 260 1575 (з 10:00 до 18:00 по Україні)
Надає безкоштовну психологічну допомогу постраждалим від сексуального насильства. Якщо ви або ваші знайомі потребують допомоги, напишіть на helpgodivchata@gmail.com”. Додаткову інформацію можна отримати за телефоном +38 073 460 38 60 ГО “Дівчата».
Гаряча лінія Червоного Хреста “Давай поговоримо”.
Номер гарячої лінії - 0 800 331 800 (працює до 19:00)
Громадська правозахисна організація «Ла Страда-Україна»
Працює для забезпечення ґендерної рівності, запобігання ґендерно зумовленому насильству, зокрема домашньому насильству та протидії торгівлі людьми. Окрім того, підтримка надається дітям, підліткам та студентській молоді, які опинились у будь-яких складних життєвих ситуаціях. Дорослі можуть проконсультуватися з психологами, юристами, соціальними працівниками та соціальними педагогами щодо ситуацій, які стосуються дітей та порушення їхніх прав. Допомога надається в цілодобовому режимі за принципами анонімності і конфіденційності. Підтримку можна отримати за Національною гарячою лінією за номерами 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного). Національна гаряча лінія для дітей та молоді працює за номерами 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного). Також допомога надається в електронному форматі на сторінках в інстаграмі та телеграмі.
Кризове консультування в рамках кол-центру «Варто жити»
Безкоштовні консультації всім українцям, кому тривожно і хто не може самотужки впоратися з переживаннями у зв’язку із повномасштабною війною росії проти України.
Звертайтеся за телефонами: 55-22 — lifecell та Vodafone (дзвінки безкоштовні) та +380 (93) 170-72-19 — Kyivstar (за тарифами оператора). Графік роботи лінії: 11:00–19:00 з понеділка по п’ятницю.
Кризова порадня на базі Українського католицького університету
Кризова порадня на базі Українського католицького університету надає українцям безкоштовну психологічну допомогу — через дзвінки та повідомлення в Телеграмі.
Звертайтеся за телефонами:
Графік роботи лінії: 9:00–23:00 з понеділка по п’ятницю.
Лінія запобігання самогубствам LifeLine Ukraine
Номер гарячої лінії - 7333 (цілодобово 24/7 та безкоштовно).Або напиши повідомлення за посиланням.
Міжнародна організація “Боротьба за права” (Fight For Right)
Надає безкоштовну психологічну допомогу людям з інвалідністю.
Гарячу лінію підтримки людей з інвалідністю за цим телефоном 0-800-30-66-33, також ти можеш написати повідомлення на цей номер. Електронна пошта help@ffr.org.ua
Міжнародна організація «Людина в біді» (People in Need, PIN).
Номер гарячої лінії - 0 800 210 174.
Телефон довіри 0 800 210 160 (конфіденційно, анонімно, безкоштовно, цілодобово)
Електронна пошта info.ukr@peopleinneed.cz
Національна психологічна асоціація
Професійне об’єднання, фахівці якого надають безкоштовні психологічні консультації всім, хто того потребує. Платформа працює у форматі первинної психологічної допомоги (кризові та консультації з травмотерапії), що надається дорослим і підліткам. Консультації надаються в телефонному форматі чи через відео зв’язок для мешканців з усієї України. Телефон гарячої лінії — 0 800 100 102.
Світлана Ройз та Міністерство освіти й науки запустили відео-проєкт «Психологічна турбота» для дітей
Експерти розповідають, як доглядати за дитиною в бомбосховищі, як розмовляти під час евакуації, як підібрати слова, якщо хтось із батьків пішов на війну. https://bit.ly/35lrdc6.
Служба психічного здоров’я UA Mental Help
Команда кваліфікованих психологів-волонтерів пропонує безкоштовну терапію для українців, чиє життя зазнало руйнувань внаслідок війни. Зокрема, спеціалісти допомагають людям, які стикнулися з панічними атаками, втратою близької людини, відчувають складнощі адаптації на новому місці, розпач та апатію. Щоб отримати допомогу, заповніть заявку за посиланням.
Українська спілка психотерапевтів
https://ukr-ednist.com.ua/get-help/ надає 1-3 безкоштовних консультацій
Центр психологічного консультування і травмотерапії «Відкриті двері»
Експерти центру «Відкриті двері» мають досвід роботи з учасниками збройних конфліктів та працюють за американським стандартом. Щоб отримати допомогу, потрібно зайти в чат-бот за посиланням та залишити свою заявку та контактну інформацію.
Центр психологічної підтримки «ОбійМи»
Понад 500 психологів-волонтерів з України та світу об’єдналися за підтримки Національної психологічної асоціації для допомоги українцям, що зазнали стресу внаслідок бойових дій.
Заповніть форму за посиланням, вказавши свої контактні дані та бажану стать психолога.
Центр психологічної підтримки «Як ти?»
Психологи-волонтери Національної психологічної асоціації (НПА) створили центр підтримки «Як ти?». Мета центру — надати підтримку тим, хто потерпає від війни та відчуває стрес, хвилювання і тривогу. За підтримкою можна звернутися безкоштовно у будь-який час доби. Щоб отримати психологічну допомогу, потрібно заповнити анкету.
Lifeline Ukraine
Всеукраїнська гаряча лінія, яка була створена насамперед для надання кризової психологічної допомоги ветеранам і членам їхніх сімей, а згодом — для всіх жителів України. Основна тематика роботи — запобігання суїцидам, психологічна підтримка психічного здоров’я в періоди кризи (складності в стосунках, втрата роботи, депресія тощо). Організація здійснює інформаційне та кризове дистанційне консультування. Окрім того, фахівці Lifeline Ukraine надають емоційну підтримку, найчастіше по неї звертаються люди з інвалідністю. Допомога надається цілодобово за коротким телефонним номером 7333 або через текстове чатове консультування у фейсбук, телеграм і на сайті Lifeline Ukraine.
За допомогою чат-бота чи онлайн-платформи
Чат колективної підтримки та чат-бот «Як ти?»
Чат-бот «Як ти?» запустив психотерапевт Ілля Полудьонний. Тут усі, хто долучився (а наразі це вже понад 3500 осіб), можуть поділитися своїми емоціями та переживаннями та отримати підтримку інших учасників групи.
Бот першої психологічної допомоги «Друг»
Інститут когнітивного моделювання разом із кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії запустили телеграм-бот, який надає емоційну підтримку українцям. «Друг» ставить запитання, підтримує, може запропонувати вправи на заспокоєння і пояснити, як упоратися з різними видами стресових ситуацій. Особливо корисний він буде людям, які нещодавно зіткнулися з травмуючою ситуацією. Перейдіть за посиланням та натисніть Start.
Чат-бот «Слова допомагають»
Команда факультету інформатики CyberFI спільно з командою Центру психічного здоров’я та психосоціального супроводу НаУКМА залучили понад 40 психологів-професіоналів та створили телеграм-бот психологічної підтримки для всіх, хто її потребує. Допомога цілком анонімна, а отримати її можна цілодобово. Перейдіть за посиланням та натисніть Start.
Онлайн-платформа Mindly
Онлайн-платформа Mindly надає повноцінну довготривалу терапію. Дипломовані психологи та психотерапевти на індивідуальних сесіях допоможуть подолати посттравматичні стресові розлади, пережити втрату близької людини та адаптуватися після вимушеної зміни місця проживання. Для українців користування платформою є безкоштовним. Для запису на консультацію переходьте за посиланням
За допомогою мобільного застосунку
Додаток для медитації BetterMe
BetterMe: Mental Health — один із найбільш популярних додатків для медитації, а після повномасштабного вторгнення команда зробила його повністю безкоштовним для українців. У застосунку ви знайдете дихальні практики, медитації, афірмації та курси для підтримки ментального здоров’я. Завантажити додаток можна у Google Play та AppStore.
Застосунок для жіночого здоров’я Flo
Flo — надзвичайно популярний мобільний застосунок, який дозволяє відстежувати менструальний цикл, зміни у настрої, звички та загальні симптоми. Також частиною застосунку є анонімна спільнота для взаємопідтримки та порад, а також консультації від спеціалістів із жіночого здоров'я та психології. Наразі платинова підписка є безкоштовною для українських користувачок, а команда працює, аби перекласти свої матеріали українською. Завантажити застосунок можна у Google Play та AppStore.
Як навчитися надавати близьким психологічну допомогу в умовах війни
Гнів, апатія, страх та депресія чи тривожність — поширені реакції на довготривалий стрес. Базовий курс від української онлайн-платформи Prometheus не лише допоможе вам дати лад цим почуттям, але й допомогти близьким, що пережили кризову ситуацію. За словами творців курсу, «він є глибоко практичним і заснованим на багаторічному досвіді роботи з людьми, які переживають кризові ситуації. Автори курсу підготували теоретичні основи та практичні поради для врегулювання різних гострих реакцій, які тепер може використати кожен».
Якщо раптово накриває...
Симптоми:
Панічна атака супроводжується інтенсивними фізичними, емоційними та когнітивними симптомами, що виникають раптово та досягають піку протягом декількох хвилин.
Серед фізичних проявів найпоширенішими є прискорене серцебиття, утруднене дихання, запаморочення, тремтіння, пітливість та біль у грудях. Часто людина може відчувати приливи жару або холоду, нудоту, слабкість чи поколювання в кінцівках.
Емоційні симптоми включають сильний страх, відчуття втрати контролю чи страх смерті. У деяких випадках виникає відчуття нереальності того, що відбувається, або відсторонення від власного тіла (дереалізація та деперсоналізація). Когнітивні симптоми панічної атаки характеризуються плутаністю думок, нездатністю зосередитися та відчуттям неминучої небезпеки. Людина може помилково сприймати фізичні прояви панічної атаки як ознаки серйозного захворювання, наприклад, серцевого нападу, що ще більше підсилює тривогу.
Психологи, які співпрацюють із благодійним фондом «Angels of Salvation» (Янголи Спасіння) радять, що робити, якщо панічна атака застала зненацька у людному місці:
1) Заземліться. Сконцентруйте увагу на п’яти речах навколо: наприклад, що ви бачите, чуєте, можете торкнути. Це допоможе повернути відчуття реальності.
2) Дихайте ритмічно. Вдихайте на рахунок 1, 2 – затримайте дихання на 3, 4 – видихайте на 5, 6. Повторюйте кілька хвилин.
3) Говоріть до себе вголос або подумки.
Наприклад: «Це панічна атака. Вона пройде. Я в безпеці».
4) Знайдіть точку опори. Сядьте, притуліться до стіни, торкніться холодної поверхні або тримайте щось у руках. Це дає тілу сигнал стабільності.
5) Попийте води або сконцентруйте увагу на чомусь фізичному. Наприклад, зосередьтеся на смаку жуйки або температурі повітря.
Якщо ви стали свідком панічної атаки в іншої людини — не панікуйте. Спокійно запитайте: «Чим я можу допомогти?», «Я поряд».»
Про способи впоратися з тривогою, страхами, панічними атаками та як приборкати стрес, дізнавайтеся разом із Чернігівською обласною бібліотекою для юнацтва, де у фондах знайдеться чимало книжок за допомогою яких ви вбережете своє ментальне здоров’я, а можливо допоможете ще комусь.
!!! Якщо панічні атаки повторюються регулярно, заважають повсякденному життю слід звернутися до спеціаліста.
ЗНАХОДЖЕННЯ В ПОЛОНІ: ЯК ВИЖИТИ І НЕ ВТРАТИТИ ГІДНІСТЬ?
Поведінка викрадачів щодо заручників
"Попри те, що досвід заручників та полонених дуже різниться, зазвичай від викрадачів слід очікувати наступної поведінки:
-Фізичне обмеження (кайдани; тримання у тісному приміщенні; обмеження рухів, у тому числі тривале; дезорієнтація у часі, напряму).
-Обмеження основних функцій людини (недостатність/неякісність їжі, води; обмеження сечовипускання, дефекації).
-Дискомфортні або нестерпні умови утримання (холод/задуха, надмірна вологість; загроза зараження).
-Позбавлення чи обмеження сну (часто використовується для допитів, аби послабити здатність людини адекватно мислити і змусити свідчити).
-Ненадання медичної допомоги.
-Фізичне насильство, побиття, та, можливо, сексуальне насильство.
-Погрози поранення чи смерті; погрози спричинити шкоду близьким заручника, або змусити заручника спостерігати за катуваннями; погрози дискредитації людини в очах близьких/суспільства; погрози неможливості морального вибору: примус заручника завдати шкоду іншим – діями або видачею інформації.
-Приниження, образи, нападки на ідентичність людини, цінності, культурні табу.
-Етапи адаптації до неволі
Експерти з виживання в умовах полону визначають шість основних етапів реакції та адаптації до перебування в неволі:
1. Паніка (триває перші хвилини). Захоплення зазвичай відбувається неочікувано і становить загрозу для життя: це різкий перехід, який важко швидко усвідомити. Типовими початковими реакціями є бажання втекти, нестримне тремтіння і плутане мислення. Якщо це не становить прямої загрози (на вас не дивляться злочинці) – не стримуйте фізичні реакції стресу, наприклад, тремтіння. Таким чином ваш організм намагається впоратися з шоком.
2. Невіра (триває від перших хвилин до декількох годин). Поширені думки: “Цього не може бути” і “Незабаром нас врятують”. Полон може тривати довго. Важливо зберігати надію, але бути готовим до затяжних випробувань. Те, яким чином ви впоралися зі стресом у перші хвилини/години, може надати вам додатковий внутрішній ресурс. Не вимагайте від себе багато. Обов’язково відмічайте маленькі досягнення: “Я опанував/опанувала тремтіння”. “Я можу дихати. Думати”. “Зараз є можливість перепочити”.
3. Підвищена пильність і тривога (триває від перших години до декількох днів). Це стан надзвичайної обережності та уваги до дрібних деталей. Він часто супроводжується лячною реакцією на шум або різкий рух, а також схильністю думати про найгірше – катастрофізувати ситуацію. Перший шок минув, але людина все ще у стані мобілізації – в цей період починається адаптація до нових умов. Фокусуйтеся на тому, що допомагає орієнтуватись – звуки, їх характер та черговість, простір, кількість людей, яких утримують. Будь-що, що допомагає посилити відчуття контролю і не викликає додаткових страждань. Користайтеся нагодою перепочити.
4. Опір та поступливість (триває від перших днів до декількох тижнів). Поведінка в полоні сильно варіюється у різних індивідів: деякі опираються будь-яким спробам примусу, інші ж не можуть впоратися навіть з відносно незначним тиском. Не вимагайте від себе забагато. Люди є різними, мають різний життєвий досвід. Ваша задача – вижити. Навіть за таких умов ви можете приймати внутрішні рішення.
5. Депресія і відчай (триває від перших тижнів до місяців). Втрата свободи, нудьга, ізоляція, жорстоке поводження та відсутність контакту із зовнішнім світом зазвичай викликають депресію та пасивність навіть у найвитриваліших людей. Якщо не можна віднайти опору ззовні (наприклад, товариство з іншими ув’язненими) – необхідно шукати внутрішній сенс. Те, що надає сили дивитись далеко вперед. Будьте сміливі у своїх мріях: якщо ви здатні виживати у полоні – будь-що буде вам під силу, коли полон скінчиться.
6. Поступове прийняття (від перших місяців до років). Останній етап адаптації (не досягається багатьма полоненими через відносно короткі періоди перебування в полоні), на якому приймається рішення отримати певний контроль над своїм життям і конструктивно використати свій час та обмежені ресурси. Люди, які провели багато часу в полоні, зазвичай мають доволі ефективні навички опанування страху і віднаходять ефективні моделі поведінки.
Стресові реакції в неволі
Тип, інтенсивність та тривалість реакцій на захоплення та утримання в полоні різко відрізняються у різних полонених. Будь-які подібні реакції слід вважати нормальними в умовах надзвичайно стресової ситуації. Найважливіше, що потрібно зробити, це якомога швидше взяти під контроль свої початкові реакції. Вважається, що перші 45 хвилин захоплення є найнебезпечнішими, адже викрадачі і полонені в цей момент максимально напружені й схильні до імпульсивної поведінки. Чим швидше ви зможете заспокоїтися, тим більш розумно зможете реагувати на ситуацію.
Виживання в умовах полону
Вижити в полоні значною мірою залишається справою випадку. Однак полонені можуть максимізувати свої шанси на виживання і мінімізувати свої страждання, певною мірою керуючи собою, своїм часом й оточенням. Нижче наведено поради, отримані від колишніх заручників і експертів у цій галузі. Це не суворі правила, яких потрібно чітко дотримуватися, а скоріше загальні рекомендації. В таких непростих ситуаціях завжди є місце виняткам з правил.
Відновіть – і збережіть – самовладання. Намагайтеся якомога швидше опанувати панічні реакції після захоплення. Для опанування обирайте фізичні ресурси організму: на короткий проміжок часу дозволити собі тремтіти якомога сильніше (якщо це безпечно); постукати себе по стегнах або гомілках, аби відчути тіло; вдавити п’ятки в підлогу; відчути на дотик стіну спиною тощо. Намагайтеся завжди бути спокійними і ясними. Не загрожуючи власній безпеці, намагайтеся заспокоїти інших заручників, яким важко впоратись.
Зберігайте стриману, не провокаційну позицію. Відкритий конфлікт в умовах полону зазвичай є контрпродуктивним. Найбезпечніше контролювати імпульсивну поведінку, зберігати спокій і виконувати інструкції. На ранніх, гострих етапах ув’язнення, знайте, що навіть зоровий контакт розглядається як виклик. У більшості випадків, коли заручники були вбиті, вони намагались протистояти викрадачу.
Зробіть так, щоб викрадачі визнали вас людиною. Викрадачі, як правило, дегуманізують захоплених. Тому ви маєте використовувати ситуації, в яких вас можуть ідентифікувати як звичайну людину. Уникайте проявляти ініціативу, користуйтесь нагодою. Говоріть про побутові речі, погоду, поведінку птахів на полі після збору врожаю – будь-що, що говорить про вашу людяність, але не дає інформації про особистість як таку, і не має ніякого політичного або впізнаваного культурного забарвлення. Якщо викрадачі “ловлять” вас на слові й намагаються помістити ваші слова у потрібний їм контекст – демонструйте абсолютну розгубленість.
Дотримуйтесь правил, які встановлюють викрадачі. Якщо у вас немає чітких причин не робити цього (наприклад, порушення вашої особистої гідності або міркування безпеки), розумно погодитися на вимоги, висунуті вашими викрадачами. Звичайно, можуть існувати правила, які ви готові порушити навіть за умови покарання, наприклад, заборона на спілкування з іншими заручниками. Будьте обережні та завжди співставляйте ймовірні результати своєї поведінки з можливими наслідками.
Говоріть якомога менше, коли вас запитують. Необхідно давати короткі відповіді на запитання, уникати внесення пропозицій та емоційного забарвлення. Не намагайтеся показати мімікою чи позою своє відношення до викрадачів. Нагадуйте собі, що ефективно реагувати, аби вижити – це зараз найголовніше.
Гідно приймайте обставини. Почуття власної гідності – важливий ресурс. На жаль, часто гідність є однією з мішеней катувань, якщо вони застосовуються, тим більше – в умовах війни. Атакуючи гідність, злочинці намагаються спотворити самосприйняття людини, змінити її поведінку і впливати цими змінами на ціле суспільство, членом якого є заручник. Тому живіть своїми цінностями, а не обговорюйте їх. Уникайте відкритих проявів боягузтва, страху та демонстрації підкори.
Намагайтесь, наскільки це можливо, дотримуватись законів України й правил людського співіснування та уникати спроб примусити вас до скоєння злочину, неетичної поведінки. Ваше першочергове завдання – вижити, але злочин, якого ви могли б уникнути, все одно буде злочином, незалежно від того, в яких обставинах ви опинились.
Визначте цілі. Будьте сповнені рішучості дожити до певної дати, наприклад, до сімейної річниці, але будьте готові “обнулити” ці дати, якщо ваш полон затягнеться. Зауважте, що чим довше триває ваш полон, тим більш безпечною ця ситуація є для вас.
Зберігайте певну форму контролю над своїм середовищем. Ця стратегія знижує стрес за допомогою підвищення самооцінки та зменшення почуття безнадійності та безпорадності. Наприклад, спільне використання їжі з іншими полоненими може не тільки зменшити відчуття самотності, а й побудувати необхідні товариські зв’язки.
Тримайте свій розум активним. Зауважте якомога більше деталей про звички та характеристики ваших викрадачів, ваше оточення тощо. Коли ви почнете розпізнавати моделі поведінки та процедур, це також зменшить ваш страх перед невідомим. Розробляйте розумові ігри, щоб стимулювати своє мислення, наприклад, спробуйте згадати сюжети фільмів, які ви бачили, або уривки з прочитаних книг.
Шукайте гумор у своїй ситуації. На ранніх стадіях ув’язнення, коли викрадачі напружені й прагнуть вселяти страх і поступливість, було б нерозумно вдаватися до жартів. Однак, коли полон увійшов у передбачувану рутину, гумор може стати дуже сильною протиотрутою від безнадійності. Навіть внутрішній сміх над собою може допомогти від тривоги та розчарування. Спробуйте знайти щось смішне у вашій ситуації, але будьте обережні та не забувайте про здоровий глузд. Пам’ятайте, що вам не варто виділятися чи провокувати насильство.
Їжте і робіть фізичні вправи. Це матиме подвійний ефект: ви підтримаєте загальну фізичну форму та зменшите негативні наслідки стресу та ув’язнення. Адаптуйтесь до введених обмежень – деякі полонені продовжували тренуватися, навіть попри кайдани та зв’язані очі.
Активно використовуйте методи боротьби зі стресом. Наприклад, техніки медитації допоможуть знизити рівень стресу і можуть бути дуже корисними як метод боротьби з болем. Медитація також може допомогти впоратися з клаустрофобією, що виникла в результаті фізичних обмежень. Практикуйте інші методи боротьби зі стресом: складайте й дотримуйтесь розпорядку дня, ведіть щоденник тощо. Користуйтеся будь-якою можливістю спати.
Прийміть свої недоліки. Не зациклюйтеся на почутті слабкості або провини за свою поведінку під час полону. Ви потрапили в надзвичайну ситуацію без будь-якого попередження чи підготовки. Очевидно, що ви перебуваєте в сильному стресі і можете припускатися помилок чи втрачати контроль, але не варто відчувати за це провину. Не дозволяйте цим переживанням затоплювати вас. Ви робили все, на що вам вистачило сил у поточному моменті. Відчуття провини відносно інших (кого не змогли/не встигли попередити або врятувати) – дуже болюче, але воно є проявом здорової психіки. Однак дуже небезпечно залишатись у провині надовго. Дозвольте собі відгорювати втрати, й простіть собі відсутність надможливостей. Концентруйтеся на теперішньому та майбутньому.
Будьте терпимими до інших заручників. Кожна людина по-різному реагує на стрес. Можливо, вам доведеться допомогти цим людям впоратися з ситуацією. До того ж роль допомагаючого посилює почуття власної спроможності. Будьте толерантними і пам’ятайте, що заручники можуть спрямовувати своє розчарування на інших заручників, оскільки робити це проти справжніх винуватців – ваших викрадачів – надто ризиковано. Тому не зважайте на випадки емоційного зриву з боку інших полонених. Допомагайте людям розпізнавати власні емоції та емоції інших. Великим ризиком є загострення параноїдальних страхів, підозр один до одного. За можливості обговорюйте це – усвідомлення полегшує емоційні страждання і сприяє відчуттю довіри між людьми.
Зберігайте надію. Вірте в те, що має для вас велике значення: сім’я, Бог, країна чи абстрактний ідеал. Пам’ятайте про ваших близьких та рідних, які чекають на ваше повернення. Це надасть вам більше сил та терпіння.
Ситуації з захопленням в полон сильною мірою відрізняються, тому важливо мати гнучкість та адаптувати стратегії й правила поведінки під конкретний випадок. Такий підхід підвищить ваші шанси на виживання, а також мінімізує наслідки перебування в полоні, дозволяючи гідно дочекатись звільнення".
Як побороти стрес?
У людини стрес часто виникає під час взаємодії із соціумом. Зовнішні чинники сприймаються як загроза добробуту організму. Стрес має не лише реагувати на загрози та руйнуючі чинники, але повертати до стабільних умов існування.
Що відбувається в організмі під час стресової реакції? Мозок, сприймаючи загрозу, сигналізує наднирникам виділяти гормони стресу — адреналін і кортизол. Внутрішні резерви організму активуються, тому підвищується м’язова сила, швидкість реакції, витривалість та больовий поріг. Це важливі реакції, що допомагають організму боротися з джерелом небезпеки або втікати від неї. Коли загроза зникає, тіло повертається у розслаблений стан.
Сучасне життя, безперервні інформаційні потоки, глобалізаційні зміни спонукають організм працювати на повну силу. Стресова сигналізація не відключається, і згодом людина виснажується. Симптоми стресового стану дуже різні й залежать як від обставин, так і особливостей самого організму. Серйозні травматичні події можуть спричиняти гострий стресовий розлад.
Симптоматично стрес (як і стресовий розлад) появляється таким чином:
· Фізичні реакції: труднощі зі сном, напруга, втома, тахікардія, болі, розлади шлунково-кишкового тракту (ШКТ).
· Емоційні реакції: гнів, тривога, оніміння, сором, порожнеча, зниження здатності відчувати задоволення та ін.
· Когнітивні реакції: кошмари, погана концентрація уваги, нерішучість, занепокоєння.
· Міжособистісні реакції: недовіра, дратівливість, проблеми на роботі, у школі.
Є науково обґрунтовані інструменти, що допоможуть вам боротися з негативними наслідками стресу:
· Усувайте чинники стресу
Якщо це неможливо, переосмислюйте думки щодо нього, це допоможе впоратися з емоціями. Внутрішньо приймайте ситуації поза вашим контролем.
· Розвивайте соціальну підтримку
Підтримуйте друзів та рідних. Взаємодопомога важливий чинник у подоланні стресу.
· Харчуйтеся збалансовано
Поживні речовини дають необхідні сили для подолання стресової ситуації.
· Розслабляйте м’язи
Стрес провокує головні болі, напругу м’язів, біль у спині. Боротися з такими симптомами можна за допомогою розтяжок, масажу, теплих ванн.
· Майте повноцінний сон
Здоровий сон — це підзарядка, відпочинок та відновлення організму, він потрібен кожному.
· Будьте фізично активними
Під час фізичної активності знижується рівень гормону стресу (кортизолу), ми відчуваємо піднесений стан та отримуємо більше задоволення від життя.
· Звертайтеся по допомогу до лікаря
Своєчасне медичне втручання допоможе подолати наслідки стресу, пропрацювати наслідки, визначити, як діяти наступного разу».
Щоб бути готовим до стресових ситуацій та покращити емоційну стійкість. пропонуємо добірку книжок, які варто прочитати.
Джерела, позначені «*», містяться у фонді Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва.
Будь вільним – контролюй стрес (віртуальна виставка літератури, як самотужки покращити ментальне здоров’я)
Посібник «Дихай і живи» повертає до життя через любов. До нормального життя. Попри війну. Ці ефективні психологічні техніки та вправи можна застосовувати, коли йдеться про тривогу, стрес, ПТСР, психологічну травму, втрату, провину вцілілого, депресивні стани. А що почасти книжку написано як діалог психологині з клієнткою, то замість нудьги від сухої теорії читач відчуває присутність у своєму житті психолога, з яким можна «на ти» і який запитує «Як ти?».
Автор пильнує за своїм котом впродовж 15 років і щодня відкриває щось нове! Він постійно вчиться в домашнього улюбленця і запозичує риси, які можуть бути корисними й у нашому повсякденному житті: на роботі, вдома, у колі друзів. Зокрема, кіт навчить опановувати стрес, оберігати власну незалежність, потайки впливати на все.
Книга містить факти і цікаву інформацію про роботу людського мозку, мінливі психологічні стани, які виникають під впливом життєвих обставин, стану здоров'я, ряду інших факторів, зокрема, стреси. Містить і пояснення, чому в критичних ситуаціях одні люди стресують, а інші тримають удар? А також поради, як впоратися зі станами на кшталт ступора від відчуття небезпеки. Дана книга розрахована для дітей віком від 9-ти років.
Книга для всіх тих, хто хоче самостійно пережити втрати під час війни та після неї. В теоретичній частині прописано 5 етапів проживання горя. Також книга присвячена і практичній частині процесу горювання.
Травматичний досвід закарбовується в тілі та змушує людину щоразу наново проживати біль. Доктор Бессел ван дер Колк взяв на себе обов’язок відшукати шляхи звільнення з цієї пастки. Його практичні та теоретичні дослідження психологічної травми безцінні, коли треба перебудувати сприйняття, усвідомити причину страждань, знайти вдалий спосіб лікування й наново пізнати себе.
Книга складається з чотирьох розділів: від пояснення психічних станів і процесів др. практичних технік самодопомоги. Секрет «Психолога на зв’язку» в тому, що його можна читати з будь-якого розділу: тут зібрані цілком самодостатні тексти, тому ти можеш приходити на ці сторінки за відповідями на конкретні питання. Багато текстів побудовані у формі діалогу та запрошують до рефлексії питаннями.
За допомогою цієї праці можна витягти назовні коріння проблем, які могли сформуватися в дитинстві, а наразі заважають дорослій людині встановити стандарт того, на що вона заслуговує.
Автор розповідає про емоції цивільних людей у тилу: про тих, хто залишився в Україні, й тих, які були змушені покинути свої домівки. Надає поради, які допомвгвють впоратися з емоціями та зрозуміти причини їх виникнення.
Книжку присвячено тривожності, депресії, соціальним фобіям, різним психічним розладам, які більшою чи меншою мірою впливають на звичний спосіб життя людини в соціумі. Поради, які надає автор допоможуть зрозуміти як жити з ними.
В книзі досліджено та викладено питання подолання стресу на рівні нервової, гормональної, імунної систем. Це практичні поради, як протистояти стресу за допомогою зміни харчування, фізичної активності, роботи над емоціями, медитацій, сеансів масажу й сауни і навіть комп’ютерних ігор.
Видання покликане допомогти людям побороти тривогу і стрес раз і назавжди. Перший розділ книги наповнений теоретичними аспектами, що є своєрідним вступом до психотерапії. В ньому йдеться про те, що таке психічні розлади. Другий розділ, напроти, є більш практичним. Він містить вправи і завдання, які стануть майбутньою схемою із самостійної роботи над своїми страхами і тривогами.
Автор розглядає проблеми емоційного вигоряння та пропонує шляхи його подолання. Розповідає про причини виникнення вигорання, навіть у успішних людей, та надає практичні поради, як зберегти баланс між роботою та особистим життям, щоб уникнути виснаження і зберегти мотивацію.
Безкоштовні послуги з охорони психічного здоров’я: інформаційна стаття про допомогу, яку можна отримати на базі первинної медицини
З 2025 року до пакету ПМД повністю інтегровано послугу з психічної підтримки пацієнта на первинному рівні. Тобто, послуги з охорони ментального здоровʼя надаватимуть усі заклади первинної медичної допомоги, які уклали договір з НСЗУ.
Усі лікарі та медичні сестри/брати, які працюють у законтрактованих із НСЗУ медзакладах «первинки», повинні пройти навчання за програмою ВООЗ mhGAP, яка дає базові знання і чіткі клінічні алгоритми для ведення психічних розладів. Зміни зроблять послуги з охорони психічного здоровʼя ще доступнішими та допоможуть вчасно розпізнавати ранні симптоми й надавати якісну допомогу людям з поширеними психічними розладами: від тривоги й стресу до депресії.
Також з 1 січня 2025 року запроваджується новий пакет медпослуг “Психосоціальна і психіатрична допомога дорослим та дітям, що надається в центрах ментального (психічного) здоровʼя та мобільними мультидисциплінарними командами”.
Центри психічного здоров’я забезпечать доступну та якісну психіатричну й психологічну допомогу на різних рівнях. Особливий акцент - на підтримці дітей, ветеранів та переселенців.
Функціонування Центрів психічного здоров’я є частиною реалізації Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні до 2030 року та впроваджується в межах Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?», ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.
Головні переваги змін:
1. кожен може звернутися до свого сімейного лікаря, терапевта або педіатра з проблемами психічного здоров'я;
2. не потрібно шукати спеціалізовані установи чи вузькопрофільних фахівців;
3. послуги включені до програми медичних гарантій і є безоплатними для пацієнта;
4. лікарі зможуть вчасно діагностувати та лікувати розлади, запобігаючи їх ускладненням.
Безкоштовні послуги з охорони психічного здоров’я в Україні можна отримати кількома способами:
- Звернення до сімейного лікаря, терапевта або педіатра. Спеціаліст проведе базовий скринінг, надасть первинну психологічну допомогу та, за потреби, скерує до вузького спеціаліста (психолога, психотерапевта або психіатра). У рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я понад 11 000 лікарів первинної ланки, включно з сімейними лікарями, терапевтами та педіатрами, пройшли спеціальне навчання для підтримки пацієнтів із психічними розладами.
- Пряме звернення до вузького спеціаліста з психічного здоров’я. Ви можете самостійно записатися на прийом до психіатра чи психотерапевта — направлення в цьому випадку не потрібне.
- Лікарські препарати за програмою «Доступні ліки». Пацієнти з розладами психіки та поведінки можуть отримати потрібні ліки безкоштовно або з невеликою доплатою. Рецепт на такі препарати виписує психіатр, а інформацію про аптеки, які працюють з НСЗУ за цією програмою, можна дізнатися, зателефонувавши за номером 16-77.
- Пошук медичного закладу, що надає відповідні послуги. Лікарні первинної ланки, які працюють за пакетом «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні», можна знайти за допомогою:
1. Дашборду НСЗУ — оберіть розділ «Укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» і відфільтруйте за пакетом №51.
2. Мапи надавачів медичної допомоги — використовуйте фільтри для вибору типу допомоги, спеціаліста та регіону.
3. Контакт-центру НСЗУ за телефоном 16-77 — оператор допоможе знайти найближчий заклад для психологічної підтримки.
Яку допомогу з ментального здоров’я може надати сімейний лікар?
Умови надання послуги:
Амбулаторно та/або за місцем перебування пацієнта/пацієнтки (за рішенням лікаря ПМД).
Підстави надання послуги:
●самозвернення;
●направлення від лікуючого лікаря для осіб із встановленим діагнозом F00- F99 «Психічні розлади».
Обсяг медичних послуг, який надавач зобов’язується надавати за договором відповідно до медичних потреб пацієнта/пацієнтки (специфікація)
Проведення клінічної оцінки стану пацієнта/пацієнтки з позитивним результатом проведеного скринінгу психічних розладів на первинному рівні, надання медичної допомоги (за інформованої згоди пацієнта/пацієнтки):
1. Оцінка стану фізичного здоров’я (фізикальне обстеження, диференціальна діагностика);
2. Оцінка психічного статусу пацієнта/пацієнтки, спрямованої на виявлення психічних і неврологічних розладів (ПНР), а також оцінка психічного статусу дітей, спрямованих на виявлення емоційних, поведінкових розладів, насильства (фізичного, сексуального, емоційного, занедбаності та інших форм жорстокого поводження).
3. Направлення на проведення лабораторних та інструментальних досліджень (крім, включених у специфікації пакета «Первинна медична допомога») з метою диференціальної діагностики та виключення ПНР, асоційованих із фізичним здоров’ям.
4. Скерування пацієнта/пацієнтки (за його/її згодою) до лікаря-психіатра для діагностики, встановлення діагнозу та для надання рекомендацій з лікування у випадку наявності у пацієнта/пацієнтки ПНР за результатами оцінки його/її психічного статусу.
5. Оцінка соціального статусу, соціальних проблем, пов’язаних із виявленими психічними розладами у пацієнта/пацієнтки, та визначення його/її потреб у соціалізації та соціальній реабілітації.
6. Складання плану ведення та лікування пацієнта/пацієнтки з виявленими та встановленими раніше розладами в межах компетенції сімейного лікаря, який пройшов відповідну підготовку із ведення пацієнтів з ПНР.
7. Надання пацієнту/пацієнтці першої психологічної допомоги.
8. Застосування психосоціальних (психоосвіти, роботи з психосоціальними стресогенними чинниками, сприяння участі у повсякденній діяльності та інше), а також фармакологічних та поведінкових втручань.
9. Формування прихильності пацієнта/пацієнтки до лікування, психологічної допомоги, зокрема, із залученням соціальних служб у громадах, волонтерів, які надають допомогу щодо психічного здоров'я, та психосоціальної підтримки.
10. Моніторинг лікування та контроль за виконанням плану спостереження та лікування.
11. Забезпечення супроводу пацієнта/пацієнтки з ПНР.
12. Скерування пацієнта/пацієнтки, за відсутності позитивної динаміки у його/її стані після застосування психосоціальних, фармакологічних та поведінкових втручань до лікаря- психіатра або лікаря-психіатра дитячого, та/або лікаря-психолога, та/або лікаря- психотерапевта, та/або лікаря-психофізіолога, та/або лікаря-нарколога, та/або лікаря- невролога, та/або лікаря-невролога дитячого та взаємодія з ними.
13. Надання медичної допомоги телемедичними засобами (телеконсультування/телевідеоконсультування у режимі реального або відкладеного часу) разом з обстеженням та із застосуванням інших методів, що не суперечать законодавству, з обов’язковим створенням медичного запису про медичний огляд, надання консультації або лікування відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я, а також заповненням облікових форм № 001/тм та № 002тм та внесенням інформації в «Журнал обліку телемедичних консультацій» (форма №003/тм).
14. Направлення пацієнта/пацієнтки при наявності показань в інші заклади охорони здоров'я для надання їм спеціалізованої медичної допомоги та інших медичних послуг.
15. Надання своєчасної невідкладної медичної допомоги пацієнту/пацієнтці при станах, що загрожують життю, і які виникли під час надання медичних послуг, а також виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги та надання невідкладної медичної допомоги пацієнту/пацієнтці до її прибуття, зокрема, для транспортування пацієнту/пацієнтці для стаціонарного психіатричного лікування.
16. Психологічна підтримка членів родини та/або законних представників, та/або осіб, які здійснюють догляд за пацієнтом/пацієнткою, а також навчання його/її техніці самодопомоги.
17. Інформування та роз’яснення членам родини та/або законним представникам, та/або особам, які здійснюють догляд за пацієнтом/пацієнткою, про проблеми з психічним здоров’ям пацієнта/пацієнтки та вплив близького оточення на одужання родича.
18. Дотримання принципів безбар’єрності та інклюзії при наданні медичної допомоги, у тому числі з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до нормативно-правових актів.
Якщо ваш сімейний лікар не пройшов навчання все одно зверніться до вашого сімейного лікаря. Він направить вас до іншого фахівця, який пройшов навчання за програмою mhGAP. Або за вашою згодою сімейний лікар спрямує до психолога, психотерапевта чи психіатра.
Коли звертатися до сімейного лікаря з приводу ментального здоров’я?
Найважливіший критерій — ваше самопочуття. Частковий перелік тривожних сигналів називає Ігор Заставний, сімейний лікар, кандидат медичних наук:
- Порушення сну. Наприклад, ви спите замало або задовго;
- Неможливість виконання повсякденних справ. Наприклад, вам складно встати з ліжка чи піти на роботу;
- Безпричинна підвищена тривожність, яка ускладнює повсякденне життя;
- Збільшене вживання алкоголю;
- Думки про заподіяння собі шкоди;
- Надмірний або недостатній апетит;
- Погіршена концентрація;
- Підвищена плаксивість без причини;
- Підвищена збудливість та агресивність;
- Галюцинації.
Цей список тривожних сигналів не є вичерпним. Спостерігайте за самопочуттям та не соромтеся звертатися до сімейного лікаря. Він допоможе вам відновити якість вашого життя.
Важливо!
Не переривайте лікування самостійно та допомагайте близьким отримувати необхідну підтримку вчасно. Дотримання рекомендацій лікаря — важлива частина успішного лікування та покращення здоров’я.
Стрес та тривога: як вберегти ментальне здоров’я? (віртуальна виставка літератури)
Видання знаходяться у фондах Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва. Замовити для опрацювання книги Ви можете за адресою: простект Левка Лук'яненка, 22А, кімната 35 (другий поверх).
До уваги гостей блогу! Бібліотека з радістю прийме в дарунок психологічну літературу, зокрема підбірки за темами "Психологічна травма та шлях до одужання", "Розлади психічної сфери внаслідок бойових дій" тощо.
Робімо світ кращим разом!
159.98
В-55
Вишко Т. Дихай і живи : як опанувати себе в кризових ситуаціях / Тетяна Вишко. - Харків : Віват, 2023. - 188, [2] с. : іл. - (Саморозвиток). - Бібліогр.: с. 188-[189].
Посібник «Дихай і живи» повертає до життя через любов. До нормального життя. Попри війну. Ці ефективні психологічні техніки та вправи можна застосовувати, коли йдеться про тривогу, стрес, ПТСР, психологічну травму, втрату, провину вцілілого, депресивні стани. А що почасти книжку написано як діалог психологині з клієнткою, то замість нудьги від сухої теорії читач відчуває присутність у своєму житті психолога, з яким можна «на ти» і який запитує «Як ти?».
159.9
Г20
Ґарньє С. Думай і дій як кіт / Стефан Гарньє ; [пер. з фр. В. Барської]. - Харків : Віват , 2019. - 156, [3] с. : іл. - (Саморозвиток).
Автор пильнує за своїм котом впродовж 15 років і щодня відкриває щось нове! Він постійно вчиться в домашнього улюбленця і запозичує риси, які можуть бути корисними й у нашому повсякденному житті: на роботі, вдома, у колі друзів. Зокрема, кіт навчить опановувати стрес, оберігати власну незалежність, потайки впливати на все.
159.944.4
К-15
Кай Т. Під тиском. Наука про стрес / Т. Л. Кай. - Київ : Моя книжкова полиця, 2019. - 76 с.
Книга для дітей віком від 9-ти років, яка містить факти і цікаву інформацію про роботу людського мозку, мінливі психологічні стани, які виникають під впливом життєвих обставин, стану здоров'я, ряду інших факторів. Зокрема, стреси знайомі нам з раннього дитинства і супроводжуючі нас впродовж усього нашого життя. Видання містить пояснення, чому в критичних ситуаціях одні люди чинять подвиги, а інші ламаються? А також поради, як впоратися зі станами на кшталт ступора від відчуття небезпеки.
159.97
К-19
Кантофер Т. Депресія - прокляття сильних / Т. Кантофер ; переклад з англ. Є.Баскакової. - 3-тє вид. - Київ : Видавнича група КМ-Букс, 2024. - 168 с.
Депресія - небезпечна хвороба, і здебільшого тому, що часто недооцінена. З метою просвіти населення доктор психіатрії із багаторічним стажем Тім Кантофер написав книжку, де на прикладах його пацієнтів висвітлено механізми виникнення депресії, розглянуто можливі шляхи її подолання та вказано шляхи відновлення так, щоб мінімізувати можливість повернення недуги.
159.9
К-60
Колк Ван дер Беселл. Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому. Дієві техніки зцілення від психологічних травм / В. д. Колк ; переклад з англ. А.Цвіри. - Харків : Віват, 2023. - 624 с. - (Саморозвиток).
Травматичний досвід закарбовується в тілі та змушує людину щоразу наново проживати біль. Доктор Бессел ван дер Колк взяв на себе обов’язок відшукати шляхи звільнення з цієї пастки. Його практичні та теоретичні дослідження психологічної травми безцінні, коли треба перебудувати сприйняття, усвідомити причину страждань, знайти вдалий спосіб лікування й наново пізнати себе.
159.98
Л-69
Лоґан М. Полюбіть себе! Щоденник для жінок, який допоможе прийняти себе такою, якою ви є / М. Лоґан ; переклад з англ. О. Старової. - Харків : Віват, 2023. - 176 с. : іл. - (Актуальна тема).
Щоденник містить багато вправ і технік, покликаних надихнути на глибокі роздуми жінок, які хочуть віднайти впевненість у собі й почуття власної гідності. За допомогою опанованих технік вони позбутися сумнівів у собі, навчаться емпатії до себе та зможуть побудувати життя, сповнене сенсу, навіть в умовах військового стану.
159.9(0.062)
Н20
Найт С. Збери своє лайно докупи. Як завершити нагальні справи й почати робити те, що хочеться / С. Найт ; переклад з англ. А. Цвіри. - Харків : Віват, 2022. - 224 с. - (Саморозвиток).
У своїх порадах Сара Найт торкається абсолютно всіх аспектів людського життя: в книзі йдеться і про контроль над собою і своїми вчинками, і про те, як стати хорошим партнером, і, найголовніше, про те, як зрештою у коловертні життя знаходити час і вміння насолоджуватися.
159.9+613.86
П-26
Перрі Брюс Д. Що з тобою сталося? Про травму, психологічну стійкість і зцілення / Брюс Д. Перрі, О. Вінфрі ; переклад з англ. А.Цвіри. - Харків : Віват, 2024. - 320 с. - (Саморозвиток).
На сторінках праці тандем авторів спробує допомогти читачам витягти назовні коріння проблем, які могли сформуватися в дитинстві, а наразі заважають дорослій людині встановити стандарт того, на що вона заслуговує. Книга стане корисним читанням для кожного, хто вирішив глибше дізнатися про вплив травм на психіку та емоційний стан людини, та буде цікавою для широкого кола читачів, які прагнуть подолати травматичний досвід.
821.161.2-93:159.942
Р-65
Ройз С. Ключі сили : [для мол. шк. віку] / Світлана Ройз ; намал. Марія Чайка ; [пер. з рос. Н. Малетич]. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. - 66, [5] с. : кольор. іл.
Кожна емоція, кожне відчуття має своє значення, тому важливо з раннього віку зрозуміти, як управляти своїми почуттями. У виданні усе надскладне висловлено простими словами на зрозумілих прикладах із життя героїв книжки. Для кращого пропрацювання емоції, ілюстраторка Марія Чайка залишила контурних пряничних чоловічків та смайлики.
159.944(083.132)
Т-66
Трентон Н. Зберігайте спокій. 23 техніки життя без стресу / Нік Трентон ; [пер. з англ. Олени Соломарської]. - Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. - 188, [3] с. - Дод. тит. арк. англ. - Пер. изд.
Почніть життя без негативного стереотипного мислення, щоденного стресу й безсонних ночей, оповитих похмурими думками. Дослухайтеся до порад, що допоможуть переналаштуватися, контролювати думки й змінити психічні звички. Досягайте більшого, почувайтеся краще й живіть щасливо та безтурботно.
Зрозуміти себе і світ: бібліографічний огляд книжок, які допоможуть відновити здоров’я
Засновник власної теорії про людські стосунки блискуче пояснює головні причини того, чому відносини заходять в глухий кут, а в колективі виникають непорозуміння. Уся річ в іграх, у які ми майже щодня граємо один з одним упродовж усього життя. Доктор Берн сказав про це: «Більшість людей у сімейних і ділових стосунках постійно грає один з одним в ігри. Поза тим вони прагнуть — зазвичай несвідомо — мати з цих ігор емоційний “виграш”, що нагадує виграш у раціональному сенсі, який можна очікувати від виграшу або програшу в такій грі. Ми стикаємося з дивним явищем, яке кожен з нас час від часу спостерігав...» В даній книзі автор детально описує понад 120 ігор, у які ми граємо самі та у які нас залучають навколишні. А також дає поради для тих, хто хоче навчитись протистояти засиллю стороннього тиску.
.1800x1200w.jpg)
Галіт А. Емоційний спадок. Як подолати травматичний досвід / пер. з англ. Анна Марховська. – К. : Лабораторія, 2023. – 208 с.
Як відпустити минуле і розпочати власний шлях? Залишити старі травми позаду допоможе книга психотерапевтки Ґаліт Атлас, яка поєднала власний досвід, історії своїх пацієнтів і основи психоаналізу, щоб продемонструвати, як наші сьогоднішні страхи й проблеми пов'язані з емоційним спадком батьків, бабусь і дідусів.
Ця книжка — результат двох десятиліть досліджень та клінічної роботи з жертвами сексуального насильства і насильства в сім’ї, а також з ветеранами бойових дій та жертвами політичного терору. В ній ідеться про відновлення зв’язків: між публічним та приватним просторами, між індивідом та громадою, між чоловіками та жінками. Праця стане незамінною для психологів, психотерапевтів, лікарів і тих, хто, зазнавши насильства, шукає шлях до видужання.
Колк Ван Дер Б. Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому. Дієві техніки зцілення від психологічної травм / Ван Дер Б. Колк ; переклад з англ. А.Цвіри. - Харків : Віват, 2023. - 624 с. - (Саморозвиток).
Викладено класичні і новітні підходи, які допоможуть дітям і дорослим, які зазнали психологічної травми, повноцінно інтегруватися в сучасне життя. Методи, про які йдеться, застосовувалися на практиці автором цього видання доктором Бессел ван дер Колком. Його практичні та теоретичні дослідження психологічної травми безціні, коли потрібно перебудувати сприйняття, усвідомити причину страждань, знайти вдалий спосіб лікування і наново пізнати себе.
Емілі Наґоскі — експерт у сфері статевого виховання з двадцятирічним стажем, має ступінь доктора філософії, авторка бестселера «Як бажає жінка» та низки наукових публікацій. Разом із сестрою Амелією створили дуже особисту і водночас зрозумілу кожній жінці книжку-сенсацію про жіноче вигоряння та подолання його неприємних наслідків.
Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі / В. Франкл. - Харків : Книжн. клуб семейного досуга, 2019. - 160 с.
Книга написана після трьох років ув’язнення в концентраційних таборах Дахау і Освенцимі. Її автор австрійський психолог та філософ Вiктор Франкл. На основі свойого екстремального досвіду він створив власний метод психотерапії – логотерапію. Її суть полягає у твердженні, що розвиток особистості визначається прагненням до пошуку сенсу життя. На думку психолога, якщо людина знає, чому живе, то може змиритися та витримати будь-що.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.