Як правильно відреагувати, якщо ви стали свідком прояву ПТСР

 

     ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) – це психічний розлад, який виникає після переживання сильного стресу чи травматичної події. ПТСР – це не будь-яка реакція на стрес чи сильний емоційний досвід, а специфічний стійкий діагноз, який діагностує лише фахівець.

 

Причини ПТСР:

Військові дії чи бойовий досвід.

Насильство або трагедія.

Аварії, катастрофи чи стихійні лиха.

 

Як це проявляється?

Нав’язливі спогади: яскраві спалахи травматичних подій, які важко контролювати.

Нічні кошмари: травматична подія постійно повторюється уві сні.

Емоційна загальмованість: уникання місць, людей чи подій, які нагадують про травму.

Фізичні реакції: постійна тривога, дратівливість, безсоння, надмірна реакція на звуки чи рухи.

 

Кого це стосується?

Будь-хто може пережити ПТСР, незалежно від віку чи статі. Але найбільше ризикують люди, які стикаються з екстремальними умовами: військові, рятувальники, жертви насильства.

 

Що не є ПТСР?

1.    Нормальна гостра реакція на стрес

Здригання від різких звуків, поганий сон або тривога в перші дні чи тижні після обстрілу чи небезпечної  ситуації – це природна мобілізація організму для виживання, а не розлад.

2.    Психоз і агресія

Агресивна поведінка або гострий психоз не є характерними симптомами чи ознаками ПТСР.

3.    Виключно «ветеранський діагноз»:

ПТСР може розвинутися у будь-яої людини (цивільних, дітей, лікарів, рятувальників), а не лише у військових.

4.    Ознака слабкої психіки:

Розвиток розладу не пов’язаний із силою волі чи характером – це особливі роботи нервово системи у відповідь на надмірну загрозу.

5.    Будь-який окремий симптом:

Нав’язливий спогад чи тимчасова втома самі по собі не дорівнюють діагнозу ПТСР, для цього потрібен стійкий комплекс симптомів, що тривалий час заважають жити.

6.    Інші стана та розлади:

За схожими симптомами (порушення сну, тривога, апатія, хронічний біль) можуть стояти звичайне горе, депресія, хронічне виснаження, наслідки черепно-мозгової травми).

Людина з ПТСР, яка поводиться грубо, різко або вороже, найчастіше робить це не через поганий характер, а через глибокі зміни в роботі психіки та нервової системи після пережитої травми.

Ось, головні причини, чому ПТСР може проявлятися як агресія:

1.    Постійна реакція «Бий або біжи» (гіперзбудженість)

Психіка людини з ПТСР перебуває в стані хронічного стресу. Її амигдала (частина мозку, яка відповідає за безпеку) постійно сигналізує про загрозу, навіть тоді, коли людина в безпеці. Оскільки нервова система «накручена» до межі, на будь-який нейтральний подразник (зауваження в черзі, погляд, невинне запитання) людина реагує захисною агресією – тобто «хамством».

2.    Захисний механізм (Напад як найкраща оборона)

Травмованій людині світ здається ворожим. Щоб знову не стати жертвою і не відчути біль, вона несвідомо обирає стратегію випередження: «Я нападу першим, щоб мені не встигли завдати шкоди».  Грубість стає своєрідним емоційним щитом.

3.    Дратівливість та спалахи гніву

Згідно з міжнародними класифікаціями хвороб, дратівливість, низький поріг терпіння та спалахи гніву є офіційними симптомами ПТСР (критерій змін у збудливості та реактивності). Людині важко контролювати свої емоції через виснаження нервової системи.

4.    Емоційне вигорання та брак ресурсу

ПТСР забирає колосальну кількість внутрішньої енергії на боротьбу з флешбеками (нав’язливими спогадами), нічними кошмарами та тривогою. У людини просто не залишається ментального ресурсу на соціальні реверанси, ввічливість, емпатію чи стриманість.

5.    Порушення когнітивної оцінки

Травма змінює те, як людина сприймає наміри інших. Звичайні дії чи слова оточуючих можуть трактуватися як неповага, зневага або пряма загроза. Відповідно, реакція у відповідь здається людині з ПТСР цілком виправданою, хоча збоку це виглядає як хамство.

У переліку проявів немає хамства. «Бо хамство це хамство, а не ПТСР. Хамство та дратівливість – це різні емоційні стани, які проявляються в різний спосіб, хоча іноді можуть переплітатися.

Хамство — це форма поведінки, що характеризується грубістю, неповажним ставленням до інших людей і порушенням соціальних норм. Людина, яка виявляє хамство, часто використовує неприємні або образливі слова, поводиться зневажливо, не враховуючи почуттів інших. Хамство може бути наслідком відчуття переваги над іншими, або ж просто проявом небажання враховувати етикет і культурні норми.

Дратівливість — це емоційний стан, коли людина стає надмірно чутливою до навколишніх подразників. Це може бути викликано втомою, стресом, фізичним дискомфортом або емоційними труднощами. Дратівливість не обов’язково проявляється у грубості або образах, а скоріше в реакціях, які можуть виглядати неадекватно або занадто різко для конкретної ситуації.

Таким чином, основні відмінності:

1. Мотивація: Хамство часто є свідомим вибором або звичкою, у той час як дратівливість може бути випадковим, непередбачуваним емоційним станом.

2. Прояв: Хамство виявляється через агресивну або образливу поведінку, дратівливість — через емоційну нездатність адекватно реагувати на зовнішні подразники.

3. Контроль: Людина, яка відчуває дратівливість, може мати бажання контролювати свою реакцію, а хамство зазвичай пов'язане з відсутністю контролю над поведінкою.

Отже, дратівливість — це швидше емоційна реакція на стрес, тоді як хамство є вираженням зневаги або свідомого ігнорування соціальних норм.»

 

Працювати або спілкуватися з людиною, яка має постравматичний стресовий розлад, вимагає терпіння, емпатії та дотримання чітких меж, зоб не травмувати її повторно та сприяти відновленню.

Коли у людини з ПТСР починається гострий напад (флешбек, панічна атака, ступор або агресивна реакція), головне завдання – забезпечити їй безпеку і допомогти повернутися «тут і зараз».

Що робити?

1.Забезпечте безпеку (Приберіть потенційно небезпечні предмети поблизу, переведіть людину в тихе, спокійне місце з меншою кількістю людей, звуків, яскравого світла).

2.Запитайте дозволу (Спокійним і тихим голосом запитайте: « Я можу побути поруч?» або «Тобі потрібна допомога?». Не торкайтеся людини без її дозволу – дотик може бути сприйнятий як загроза та посилити паніку.

3.Поверніть у реальність (заземлення): Допоможіть людині сконцентруватися на навколишньому середовищі

4.Говоріть спокійно. Говоріть простими, короткими реченнями. Нагадуйте людині, що вона в безпеці. («Я поруч, «Ти в Безпеці»).

5.Запропонуйте воду: Дайте кілька ковтків чистої води, якщо людина може її прийняти).

6.Подзвоніть фахівцям на гарячу лінію. Якщо стан не минає, людина становить загрозу собі чи іншим або перебуває у важкому ступорі, зверніться по допомогу (Національна гаряча лінія психологічної підтримки або швидка).

 

Якщо ви помічаєте такі зміни у себе або близьких після важких подій, чи хочете дізнатися, як правильно реагувати на подібні спалахи або куди звернутися за допомогою, ви можете звернутися до безоплатних гарячих ліній психологічної підтримки.

Посттравматичний стресовий розлад у дітей

 

     Пережитий травмуючий досвід під час війни може стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

ПТСР – це крайня реакція на сильний стресор, що загрожує життю людини. Частота ПТСР саме у момент надзвичайної ситуації низька. Зазвичай ПТСР починає проявлятися приблизно через шість місяців після травмуючої події.

Прояви ПТСР у дітей:

- постійні згадування про пережиті події (нав'язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися дорослим), водночас уникнення всього, що нагадує їй про пережите;

- емоційне напруження, вияви агресії або ж навпаки – апатичність, депресивність, емоційна відстороненість;

- порушення сну, страшні сновидіння, через які дитина прокидається вночі, діти дошкільного та молодшого шкільного віку можуть плакати вночі;

- підвищення рівня тривожності, очікування повторення подій;

- порушення пам'яті, уваги, здатності вчитися;

- постійне відігравання пережитого у грі (для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку);

- саморуйнівна поведінка (зокрема у підлітків: нанесення самоушкоджень, алкоголізація, наркотизація).

Корисні поради для батьків знайдете в літературі за темою, яка міститься у фондах Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва за адресою: вул. Шевченка, 54.

"Бібліотека — це не тільки місце, де знаходять потрібну книгу. Це простір, де люди відкривають нові світи — і нерідко створюють їх власноруч"

 

    

     

     Від часу свого заснування у 1978 році Чернігівська обласна бібліотека для юнацтва визначила естетичне виховання та підтримку творчих людей одним із провідних напрямків своєї діяльності. Книгозбірня не лише забезпечує молодь інформацією, а й функціонує як потужний креативний хаб і соціокультурний простір для самовираження мешканців Чернігова та області і гостей міста.

Для розвитку потенціалу юнацтва та молоді бібліотека впроваджує безліч різнопланових ініціатив:

· Платформа Library Art Center: У 2018 році бібліотека отримала додаткове приміщення по вул. Шевченка, 54, де відкрила спеціалізований арт-центр. Він став постійним майданчиком для виставок молодих художників, фотографів та дизайнерів.

·   Мистецькі заходи та майстер-класи: Бібліотека регулярно організовує зустрічі з митцями, кінопокази з обговоренням (Film Space), а також практичні заняття — від традиційного гончарства з народними майстрами до сучасного цифрового мистецтва.

·   Психологічна та ментальна підтримка через мистецтво: Проводяться години арт-терапії та зустрічі з психологами, що допомагають творчій молоді долати стрес і знаходити натхнення.

Організація виставки творчих робіт у бібліотеці – це чудовий спосіб ще й привабити нових відвідувачів. 

Сьогодні колектив працює у будівлі по вул. Шевченка, 54,  де продовжує приймати читачів, оновлювати фонди та проводити заходи для естетичного виховання нового покоління.

Наш «мистецький куточок» розташований у вестибюлі закладу. Тут, зазвичай,  проходять і презентації заходів.

Залежно від аудиторії обираємо формат: персональна або тематична виставка. В організації експозиції використовуємо книжкові стелажі, де розміщуємо поруч твори декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва і тематичні книги. Розставляємо вздовж коридору мольберти, щоб не заважати проходу. Аби не псувати стіни цвяхами, використовуємо рейки з капроновими нитками.

Бібліотека організує інформаційний супровід, адже мистецтво потребує контексту і реклами. Сьогодні ці два елементи часто визначають цінність та сприйняття твору не менше, ніж сам талант митця. Реклама в мистецтві — це не просто продаж продукту, це забезпечення видимості. Навіть геніальний твір залишиться непоміченим, якщо про нього ніхто не дізнається. Контекст — це «інструкція» до розуміння твору. Без нього глядач бачить лише форму, але втрачає зміст.

Як проводимо рекламу заходу:

-        створюємо яскраву афішу;

-        знайомимо з автором у коротких дописах чи Reels;

-        розсилаємо пресрелізи у місцеві онлайн-видання;

-        надсилаємо іменні запрошення місцевим діячам культури, викладачам мистецтва, відомим майстрам в галузі народно-декоративного мистецтва.

 

На видному місті розміщуємо інформаційний стенд (плакат або буклет) з біографією автора та його творами і творчим кредо. Біля кожної роботи обов’язково міститься картка з назвою роботи, ім’ям автора, технікою виконання, роком створення. Поряд з роботами завжди виставлено книги, які перегукуються з тематикою творів (наприклад, книги про техніку малювання чи художні твори, які надихнули автора). На окремій полиці збираємо QR-коди, які спрямовують на соціальні мережі автора, його відеоінтерв'ю тощо). Якщо життєвий шлях і творчість автора активно висвітлювалася в пресі, організуємо виставку з періодичних видань (газет та журналів) з обов’язковими візуальними акцентами. Матеріали, які не помістилися на стендах, можна згрупувати у тематичні папки-досьє та викласти поруч для самостійного гортання відвідувачами.

Щоб подія стала резонансною проводимо урочисте відкриття, де під час презентації надається слово автору, куратору виставки, керівнику бібліотеки, видатним майстрам-практикам та мистецтвознавцям, поважним гостям.

Захід зазвичай супроводжує фоновий плейлист, а якщо автор ще й музикант, звучить жива акустична музика (гітара, скрипка).

У день відкриття пропонуємо автору провести безкоштовний майстер-клас для відвідувачів.

Ще облаштовуємо фотозону, де гості зможуть сфотографуватися з автором та отримати пам’ятний підпис.

2026 рік виявився надзвичайно насиченим та щедрим на різнопланові заходи в Чернігівській обласній бібліотеці для юнацтва. Загалом протягом року було організовано понад десять мистецьких заходів, серед них 4 великих мистецьких експозицій з урочистим відкриттям, де виставлялися початківці-аматори. 

Автори працюють в різних техніках:  

Персональна виставка Наталії Даниленко «Магія в кожній намістині» (вишивка бісером);

Виставка-зустріч «Моя Україна» (живорис Ярослава Лаби);

Персональна виставка Ірини Кладікової "Помічати красу по-своєму" (живопис);

Персональна виставка Євгенії Коніщевої «Розмаїття світів, створених власноруч» (образотворче мистецтво, декоративні вироби, театральна творчість, музика, поезія та журналістика).

У відкритому середовищі, запрошені гості, серед яких і визнані митці, могли ділитися досвідом, а новачки — отримати свій перший публічний старт і визнання. 

Марина Книр, в.о.директора юнацької бібліотеки наголосила: «Книгозбірня - це не лише простір для читання, а й місце, де народжуються творчі ініціативи, відкриваються нові таланти та отримують підтримку люди, готові ділитися своїми захопленнями з іншими. Чернігівська обласна бібліотека для юнацтва готова підтримувати творчі ініціативи та надавати простір для презентації аматорських робіт мешканцям Чернігівської області. Адже таланти є в кожній громаді, а можливість поділитися власними здобутками допомагає людям, зокрема з особливими потребами, знаходити однодумців, отримувати нові враження та надихати інших».

У часи криз, невизначеності та постійного стресу бібліотеки перестають бути просто місцем для видачі книг — вони перетворюються на справжні острівці безпеки, ментального відновлення та творчості. Коли навколо вирує буря, людині життєво необхідно мати простір, де можна «заземлитися», переключити увагу та знайти однодумців. Таким місцем є і сучасна та креативна Чернігівська обласна бібліотека для  юнацтва.

Творча самореалізація та естетичне виховання допомогають нашим відвідувачам:

- знизити рівень тривожності, виплеснути емоції через творчість та знайти внутрішній баланс;

- відчути підтримку та інтегруватися в нове середовище через спільні культурні інтереси;

- в стінах бібліотеки глибше зрозуміти власне коріння та зберегти ідентичність.

До того ж, наша бібліотека залишається однією з небагатьох абсолютно доступних та безкоштовних інституцій. Тут кожен — незалежно від віку, статку чи соціального статусу — може спробувати себе в ролі актора, художника, письменника чи лектора.

Усіх зацікавлених чекаємо за адресою: Чернігів, вулиця Тараса Шевченка, 54.

Барви рідного слова (Віртуальна виставка з інтерактивними завданнями)

 

 

     

       Українська мова — це не штучний витвір новітнього часу, а жива, глибока та стійка система, яка розвивалася протягом тисячоліть, витримала сотні заборон і стала основою національної ідентичності.

     Ласкаво просимо на віртуальну виставку «Барви рідного слова», присвячену багатству, красі та мелодійності української мови! Ця експозиція допоможе зануритися у світ рідного слова через цікаві факти, мовні скарби та інтерактивні формати.

Зали нашої віртуальної виставки

1.    Зала «Історичні витоки»

1.1. Хронологічний простір: Від витоків до сьогодення

(зеленим виокремлено підтеми)

       Експозиція зали розділена на чотири ключові історичні епохи:

·   - Давній період (IX–XIII ст.): Епоха Русі, зародження писемності та перші фіксації живого розмовного мовлення.

·    - Староукраїнський період (XIV–XVIII ст.): Часи Великого князівства Литовського та Козаччини. Мова стає дипломатичною, нею пишуть закони, літописи та релігійні тексти.

·   - Нова українська мова (кінець XVIII – XIX ст.): Період формування сучасної літературної мови на народній основі та боротьба в умовах імперських заборон.

·  - Модерний та новітній етап (XX–XXI ст.): Розквіт, радянська русифікація, відродження та сучасний статус мови як єдиної державної.

Представлена література:

Для вивчення історії української мови за цими чотирма періодами рекомендуємо такі фундаментальні праці, науково-популярні видання та першоджерела.

Дубчак О. Чути українською. У світі звукі[ў] і букв / О. Дубчак. - Київ : Віхола, 2021. - 192 с. - (Наукпоп).

Перша частина мовної серії від Ольги Дубчак, яка допомагає читачам без нудної академічності зрозуміти та полюбити правила української мови.

Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х – ХІІІ ст. / В. Німчук ; відп. ред.: П. І. Білоусенко, Н. В. Пуряєва; Національна академія наук України, Інститут української мови. Київ; Житомир, 2015. 349 c.

Фундаментального видання, яке є першим у вітчизняній медієвістиці найповнішим зібранням писемних джерел нашої мови раннього періоду. У хрестоматії зібрано автентичні писемні пам’ятки X – XIII століть, що відображають праукраїнську та давньоукраїнську мовну спадщину.

Огієнко І. (митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / І. Огієнко (митрополит Іларіон); упоряд., авт. передм. і комент. М. С. Тимошик. [2-ге вид., випр.]. Київ: Наша культура і наука, 2004. 434 c. : іл.

Одна з найвідоміших і найдоступніших праць про долю українського слова, написана живою та пристрасною мовою.

Повість минулих літ  : літописні оповіді / переказ В. Блинець ; ред. В. Яременко ; худож. Г. Якутович. - 3. вид., зі змін. - К. : Веселка, 2002. - 225 с.: іл.

Головне літописне джерело епохи Русі, де крізь церковнослов'янську книжкову основу проглядають перші риси живої розмовної української мови.

Русанівський  В.М. Історія української літературної мови. Підручник. — К.: АртЕк, 2001. - 392 с. 

Класичне академічне видання, яке детально простежує еволюцію мови від найдавніших часів до сучасності.

 

Слово про Ігорів похід / передм., упоряд. та прозовий пер. М. Шудря ; поет. переспів М. Рильський. - Київ : Варта, 2001. - 80 с. (Серія "Військово-патріотична бібліотечка"). 

Героїчна поема, мова якої містить безліч лексичних та граматичних елементів, що стали основою сучасної української мови.

 

     Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду : документи і матеріали / за ред. Л. Масенко ; упоряд.: Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька. - К. : Просвіта : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2005. - 399 с. 

     Перші розділи книги чудово описують передісторію — Валуєвський циркуляр та Емський указ, які обмежували розвиток мови в XIX ст.

1.2 Галерея титанів: Видатні діячі

Ключовим постатям, які визначили долю українського слова є:

·  

Нестор Літописець (XI–XII ст.): «Батько української історії та писемності». Чернець Києво-Печерського монастиря, творець «Повісті минулих літ». 

Його праця показує, як тогочасна церковнослов'янська мова поступово вбирала елементи живого місцевого мовлення.

·        

Іван Котляревський (1769–1838): «Зачинатель нової української літератури». Опублікувавши «Енеїду» у 1798 році, він першим довів, що полтавська народна говірка може бути самодостатньою, високою та неймовірно багатшою літературною мовою.

    

Котляревський І.П. Енеїда : [поема, п'єси, листи] / Іван Котляревський ; [худож.-іл. А.Д. Базилевич ; передм. і прим. В.О. Шевчука]. - Харків : Фоліо, 2012. - 473 с. : іл. - (Шкільна бібліотека української та світової літератури). 

     Перший твір, написаний розмовною народною мовою, який заклав фундамент нової літературної мови.

·       

Тарас Шевченко (1814–1861): «Основоположник сучасної української літературної мови». Геній, який об'єднав діалекти, підніс народне слово до філософських та політичних висот у своєму «Кобзарі» і закріпив за українською мовою статус зрілої та світової.

     Шевченко Т. Кобзар : повна зб. / Т.Г. Шевченко; [Вступ. ст., прим. Р.Ф. Полонського; Іл. Т.Г.Шевченка]. - Х. : Фоліо, 2005. - 734 с. : іл.

     Книга, яка остаточно закріпила статус української мови як високолітературної, здатної виражати найскладніші філософські та політичні смисли.

1.3 Витоки писемності

·

Графіті Софії Київської: Репліки стародавніх написів, надряпаних на стінах собору (XI–XII ст.). Вони безцінні, адже на відміну від офіційних релігійних книг, відображають повсякденну мову киян (наприклад, написання імен із закінченням -ові чи -еві: Михалеві, Петрові).

     Корнієнко В. Листи Середньовіччя. Графіті Софії Київської / В.Корнієнко. –К., «Мистецтво», 2025. – 144 с.

Історик та епіграфіст В'ячеслав Васильович Корнієнко вивчив, зафіксував та інтерпретував понад 7500 стародавніх написів і малюнків на стінах собору - від XI до початку XVIII століття. Дана  книга у доступній науково-популярній формі розповідає про історію графіті Софійського собору. Виклад матеріалу побудований у вигляді путівника, яким можна буде здійснити як віртуальну, так і реальну мандрівку Софійським собором. 

·       

Берестяні грамоти: Копії приватних листів та записок, які доводять високий рівень грамотності серед звичайного населення Русі.

 

1.4 Епоха рукописів

·  

     Пересопницьке Євангеліє (1556–1561): Факсимільне видання шедевра рукописного мистецтва. Це перший відомий переклад канонічного Четвероевангелія народною староукраїнською мовою. Символ державної спадкоємності, на якому сьогодні складають присягу Президенти України.

 

1.5 Друкарська революція

·   

«Буквар» Івана Федорова (1574): Перший друкований підручник на українських землях, виданий у Львові.

 

1.6 Шлях крізь заборони

-        1622 рік — цар Михайло наказав спалити «Учительне євангеліє» Кирила Ставровецького.

-        1690 рік — Російська православна церква (Московський патріархат) наклала анафету на українські нові книги.

-        1720 та 1729 роки — укази Петра І та Петра ІІ заборонили друк книг українською мовою та наказали переписати державні документи й укази російською.

-        Доба Катерини ІІ — остаточне викорінення україномовного викладання в Києво-Могилянській академії та школах, заборона книг та літератури.

-        Валуєвський циркуляр (1863): Таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії зі знаменитою цинічною фразою: «ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може».

-        Емський указ (1876): Документ, підписаний Олександром II, який повністю забороняв друк книг українською мовою, театральні вистави, концертні співи та ввезення української літератури з-за кордону.

-        1888 рік — указ Олександра III: заборонив вживати українську мову в офіційних установах та хрестити дітей українськими іменами.

-        Хвилі арештів, розстрілів української інтелігенції («розстріляне відродження»), штучно організовані голодомори та насильницька русифікація.

-        Попри це, народний опір, творчість письменників, діяльність дисидентів та рух опору зберегли мову до відновлення незалежності у 1991 році.

-        Під час повномасштабного вторгнення російські окупанти масово вилучали та спалювали українські книжки в тимчасово захоплених регіонах України.

Пропонуємо перевірити свої знання за темою.

Інтерактивна вікторина "Витоки української мови"

Натискай на посилання: 

https://learningapps.org/54900665

2.    Зала «Мовні перлини»

Скарбниця української фразеології, найдовші та найуживаніші слова, унікальні синонімічні ряди.

Скрипник Л. Фразеологія української мови : [монографія] / Л. Г. Скрипник; АН УРСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. – Київ: Наук. Думка, 1973. – 280 с.

Знакова академічна монографія, що досліджує еволюцію та типи фразеологічних одиниць.

Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007. - 494 с.

Навчальний посібник про структуру, етимологію та національний компонент українських фразеологізмів.

Фразеологічний словник української мови : в 2-х кн. / уклад. В. М. Білоноженко та ін. ;редкол.: Л. С. Паламарчук (голова) та ін. ; Нац. акад. наук України ; Ін-т укр. мови. - К. : Наукова думка, 1993

Перший академічний словник, що найповніше відображає загальновживану фразеологію.

Черевко І. Фразеологія пам’яток української мови XVI–XVII століть: семантика, структура, стиль. – Львів, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2013. – 236 с.

У монографії вперше в українському мовознавстві системно досліджено фразеологію різних за стилями пам’яток української мови XVI–XVII ст., виявлено її багатство, визначено джерела та шляхи її формування. 

3.    Зала «Діалекти та фольклор»

Українська мова неймовірно багата на діалекти (говірки), колоритні регіональні слова, прислів'я та приказки, які відображають душу, побут та історію кожного куточка нашої країни.

Українську діалектну мову традиційно ділять на три наріччя: північне (поліське), південно-західне та південно-східне. Кожне з них має свої унікальні слова (діалектизми).

Південно-західне наріччя (Галичина, Закарпаття, Буковина, Поділля, Волинь)

Це чи не найколоритніша група говірок, яка зазнала впливу сусідніх європейських країн, але зберегла давню українську основу.

·        Закарпаття: парадички (помідори), крумплі (картопля), потятко (пташеня), мелай (кукурудза).

·        Галичина: філіжанка (чашка), мешtarget або мешти (взуття), баняк (каструля), коцик (ковдра), кульчики (сережки).

·        Буковина та Поділля: мешти (туфлі), нанашка (хресна мати), дармовис (брелок).

Північне наріччя (Полісся)

Поліські говірки зберегли найбільше архаїчних, давньоруських рис та особливу архаїчну вимову.

·        Слова: гурок (огірок), груд (пагорб), глива (груша), копаниця (сапка), заткало (корок).

 

Південно-східне наріччя (Наддніпрянщина, Слобожанщина, Степова Україна, Донбас)

Це наріччя лягло в основу української літературної мови (завдяки І. Котляревському та Т. Шевченку), проте й воно має свої яскраві місцеві барви.

·        Слова: тремпель (вішалка для одягу — поширено на Харківщині), синенькі (баклажани — Південь), утюг (праска), гарбуз (часто на Півдні так називають кавун, а власне гарбуз — кабаком).

 

Для занурення в тему українських діалектів та фольклору (як наукових досліджень, так і популярних збірок народної творчості) рекомендуємо звернути увагу на такі важливі видання:

Наукові та навчальні видання з діалектології:

• 
  
  «Українська діалектологія» (підручник, 2024), автори Наталія Глібчук та Оксана Костів. Свіже фундаментальне видання, яке детально описує фонетичні, лексичні та морфологічні особливості трьох основних наріч України — південно-західного, північного та південно-східного.
• 
  
  «Українська діалектологія», автор Степан Бевзенко. Один із найвідоміших класичних підручників, де подано базові знання про групи говорів, історію формування діалектів та лінгвістичну географію.

 

Фольклор, міфологія та демонологія:

Видання, які фокусуються на усній народній творчості, віруваннях і міфічних образах українців:

• 
  
  «Народна демонологія. Русалки, відьми та чорти», авторка Анастасія Кривенко. Книга від видавництва «Віхола», що базується на етнографічних експедиціях та дослідженнях народної уяви. Це чудовий приклад того, як традиційні вірування переплітаються з регіональними культурними контекстами.
• 
  
  «Міфи і легенди Давньої України», автор Сергій Плачинда. Книга пропонує хронологічний виклад праукраїнської міфології від створення світу до виникнення богів, а також містить «Словник давньоукраїнської міфології».

• 
  
  Серія «Чарівні істоти українського міфу», авторка Дара Корній. Популярні ілюстровані видання («Духи природи», «Домашні духи»), що розкривають багатство українського фольклорного бестіарію на основі народних казок і легенд різних регіонів.

   4. Нова зала: «Модний код: Сучасна культура та сленг»

  Цей простір присвячений неолексиці, молодіжному сленгу, мемології та словам, які народилися в епоху цифрових технологій і соціальних мереж.

2.    Експонат 1: «Цифрова генерація» — слова, що прийшли з TikTok, соціомереж та геймінгу (крінж, треш, вайб, шиперити, жиза, стрімити).

3.    Експонат 2: «Мова воєнного часу та мемологія» — унікальні новотвори та неологізми, які стали частиною нашого повсякдення (бавовна, макфлурити, задонатити, чилити під тривогами).

4.    Експонат 3: «Фемінітиви в тренді» — повернення та активне розширення використання фемінітивів у сучасній професійній мові (мисткиня, архітекторка, амбасадорка).

Словничок сучасного українського сленгу та неолексики

Всі слова розбито на три тематичні блоки для зручної навігації.

 Блок 1: Інтернет-комунікація та емоції (З англіцизмів)

·        Вайб (Vibe) — атмосфера, настрій, що передаються від людини, місця або події («У цієї виставки неймовірний вайб!»).

·        Жиза — скорочення від «життя»; означає життєву ситуацію, яка знайома кожному («Цей мем — чиста жиза»).

·        Крінж (Cringe) — почуття ніяковості, сорому за чиїсь недоречні дії; «іспанський сором».

·        Краш (Crush) — людина, яка дуже подобається, об'єкт таємного або палкого захоплення.

·        Рофл (ROFL) — гучний сміх, жарт. Використовується також як дієслово рофлити — жартувати, підсміюватися над кимось.

·        Форсити — активно просувати, рекламувати, настійливо впроваджувати якусь ідею, тему чи мем.

 Блок 2: Новітній контекст (Мова воєнного часу та медіа)

·        Бавовна — іронічне позначення вибухів на стратегічних об'єктах ворога.

·        Донатити — добровільно перераховувати кошти на благодійність або підтримку Збройних Сил України.

·        Забанити — заблокувати користувача в соцмережах; у переносному значенні — повністю викреслити щось або когось із життя.

·        Макфлурити — купувати або робити щось приємне, щоб підняти собі настрій під час стресу чи повітряної тривоги.

 Блок 3: Поведінка та типи людей

·        Душніла — нудна, надто дріб'язкова людина, яка зациклюється на правилах і псує всім настрій своїми повчаннями. Процес називають душніти.

·        Кріповий — моторошний, страшний, такий, що викликає сильний страх або дискомфорт.

·        Токсик — токсична людина, спілкування з якою викликає лише негативні емоції, критику та знецінення.

Шиперити — уявляти або романтизувати стосунки між двома людьми (або персонажами книг/фільмів), які насправді не є парою