Поетичні перегони від проекту "Нова доба"

Оскільки весь світ перелаштовується і вчиться жити та виживати за новими правилами, спільний проект НСПУ та Національного музею літератури України «Нова доба» теж змінює формат. У березні та квітні 2020 року захід все ж відбудеться, але у форматі конкурсу, майданчиком для якого стане сайт НСПУ — nspu.com.ua . Для цього на сайті створено новий розділ «Нова доба», де викладатимуться  допущені до конкурсу поетичні добірки учасників.

Тема конкурсу вільна, подана добірка мусить мати назву та, на розсуд автора, певну концепцію.

На конкурс приймається одна добірка від одного учасника: 3 вірші до 32 рядків кожний.

Мова творів — українська.

Прийом добірок — з 20 березня (з моменту оголошення конкурсу) до 23:00 26 березня.

Надіслані опісля зазначеної дати і часу добірки навіть не розглядатимуться.

Всього буде відібрано від 30 до 50 добірок, 10 найкращих за результатами конкурсу увійдуть в список фіналістів, переможці — І, ІІ, ІІІ місце.

Оголосити результати ми планується о 20:00 6 квітня. В термінах можливі незначні відхилення.

Фіналісти і переможці отримають електронні дипломи.

До участі в конкурсі не допускаються твори з нецензурною лексикою, політичною провокативною тематикою, і такі, що порушують норми моралі, етики та Законодавства України.

Співробітники НСПУ та члени керівних органів НСПУ (Секретаріат і Правління) до участі в конкурсі не допускаються. Для інших членів НСПУ обмежень немає.

На сайті НСПУ є можливість лишати коментарі щодо творів, а тому коментування відкрите для всіх. Члени журі лишатимуть коментарі за власним бажанням.

Участь в конкурсі добровільна. Отримання Оргкомітетом конкурсної заявки вважається згодою учасника на участь у конкурсі, згодою на розміщення добірки та світлини на сайті НСПУ, а також згодою на отримання публічних коментарів від журі та інших учасників.

Учасник зобов’язується чемно відповідати на коментарі журі, не вдаватися до образ і агресивних та/або неетичних висловлювань на адресу інших учасників та членів журі. В разі порушення учасником цих правил, його конкурсна добірка буде знята з перегонів.

Вік учасників — від 16 років.

В разі надсилання на конкурс чужих творів, відповідальність за порушення авторського права несе учасник конкурсу.

Переклади з інших мов до розгляду не приймаються.

Після розміщення добірки на сайті правки в тексти/подану інформацію не вноситимуться.

Скарги і претензії з приводу відхилених добірок не приймаються і не розглядаються, Оргкомітет уникатиме полеміки з приводу відхилення добірок.

Як взяти участь:

Учасник надсилає листа на пошту nspupressroom@gmail.com

В темі листа вказує: НД_Прізвище_Ім’я.

В тілі листа вказує:

·    Справжні ПІБ і псевдонім (якщо є), вказуючи, під яким іменем має бути опублікована добірка. Це ж ім’я буде у дипломі.

·    країна, назва населеного пункту

·    вік (повні роки) (вік учасника не буде оприлюднюватися на сайті)

·     назва добірки

·    3 вірші до 32 рядків (не поеми!)

·   окремим рядком: погоджуюсь з правилами конкурсу і складом журі; даю згоду на публікацію моєї конкурсної добірки на сайті НСПУ та на інших ресурсах НСПУ за рішенням Оргкомітету (газети, сторінки в соціальних мережах, тощо).

·     контактний телефон (не оприлюднюється на сайті)

В доданому файлі: горизонтальна світлина учасника

УВАГА!!! Текстові вкладені файли Оргкомітет не розглядатиме! Вся інформація про учасника за заданою формою та тексти віршів мають міститися в тілі листа!

Куратор проекту — Єлена Дорофієвська, прессекретар НСПУ

Журі:

·      Голова журі: Дмитро Дроздовський — історик літератури, перекладач, головний редактор журналу «Всесвіт»

·         Марія Морозенко — поетка, голова КО НСПУ

·         Віталій Мамай — поет, перекладач (Ізраїль, Тель-Авів)

·         Ігор Павлюк — літератор (Україна, Львів)

·         Олексій Маслов — поет, журналіст (Україна, Чернігів)

·         Наталія Бельченко — поетка, перекладачка, літературний оглядач (Україна, Київ)

·         Еліна Свенцицька — поет, письменник літературознавець (Україна, Київ-Донецьк)

Використані ресурси:

https://nspu.com.ua/konkursi-i-premiji/nova-doba-ogoloshuiemo-poetichnij-konkurs/?fbclid=IwAR1WCGrE1g54fVLQ5h8yCbpgX8eJ5MrNRSBu5wzwIcwHBIhllKJJBnbdg8g

Знайомтесь Аб Айверкс, татусь Міккі Мауса

Аб Айверкс 

(  1901 - 1971) 

Американський аніматор, карикатурист, винахідник, двічі лауреат премії Оскар; найбільш відомий спільною роботою з Волтом Діснеєм, також знаменитий як співавтор Міккі Мауса і творець жабеняти Фліпа.

Аб Айверкс народився в 24 березня 1901 року в Канзас Сіті, штат Міссурі, США. Своїм незвичайним ім'ям (Ubbe Ert Iwwerks) Айверкс зобов'язаний батькові, який був емігрантом зі Східної Фризії (регіону на північно-західному узбережжі Німеччини).

З Волтом Діснеєм Аб Айверкс познайомився в 1919-му році, коли влаштувався працювати ілюстратором в Kansas City Slide Newspaper Company. Дісней не був гарним художниким, тож майже всіх його знаменитих персонажів створили найняті ним аніматори. У 1922-му році Дісней запустив на своїй студії «Laugh -O- Gram» виробництво мультиплікаційних серій і Айверкс підключився до проекту як старший мультиплікатор. Доробок Аба Айверкса багато в чому визначили характерний стиль ранньої диснеївській мультиплікації.

Після втрати прав на везучого кролика Освальда (Oswald the Lucky Rabbit), якого Айверкс спільно з Діснеєм розробив у 1927-му році для Universal, студія гостро потребувала нового героя. У ході творчих пошуків Айверкс придумав і розробив образ мишеняти, який згодом отримав ім'я Міккі Маус. Перші мультфільми за участю Міккі Мауса та серії циклу «Silly Symphonies» анімовані майже виключно Абомей Айверксом.

Подальші відносини Айверкса з Діснеєм склалися непросто. Історія з кроликом Освальдом розвинула у Діснея підозрілість і хворобливе ставлення до свого авторства (в мультфільмах того періоду не вказувалися імена художників, які працювали над картиною, замість цього в титрах значилося «Walt Disney Productions»).  "Айверкс був генієм. І саме він має купатись у славі, а ім'я Діснея має навпаки залишатись в тіні. Така реальність: хтось, настільки впливовий, як Дісней, може з легкістю забрати чиюсь роботу, мати на це повне право і уникнути будь-якого покарання", –  так зазначав історик кіно Джордж Фіґґс.  Айверкс, втомлений від тиску з боку Діснея, вважав, що його внесок у роботу над найбільш успішними мультфільмами не оцінена по достоїнству, тож розірвав  з Діснеєм і в 1930-му році відкрив власну студію анімації.

Незважаючи на замовлення від MGM на серію мультфільмів про жабеня Фліпа та брехуна Віллі (Willie Whopper), а також випуск у період з 1933 по 1936 роки короткометражних стрічок із серії «ComiColor Cartoons», студія Айверкса так і не змогла добитися значного комерційного успіху. Спонсори відмовили Айверкса у фінансовій підтримці, і незабаром студія припинила своє існування.

У 1937-му році Леон Шлезінгер найняв Айверкса для роботи над чотирма епізодами «Looney Toons» за участю Поркі Піга і козла Геббі (Gabby Goat). Після роботи на Шлезінгера Айверкс виконав ще один проект для Screen Gems.

У 1940-му році він повернувся на роботу до Діснею, де зайнявся, в основному, розробкою візуальних ефектів, а також виконував роботу поза студією Діснея. Наприклад, Айверкс розробив і створив спеціальні візуальні ефекти для фільму Альфреда Хічкока «Птахи». За найкращі візуальні ефекти до «Птахів» у 1964 році отримав Оскар.

Помер Аб Айверкс 7 липня 1971-го року від серцевого нападу в Бербанку, Каліфорнія. 

Використано ресурси:

https://24tv.ua/vid_garazha_do_grandioznogo_parku_rozvag_motivuyucha_istoriya_uspihu_voltera_disneya_n1279916

https://ua.kinorium.com/name/310607/info/

«Book Nooks» або Якщо книжка надихає!

Уявіть собі, Ви проходите повз книжкові полиці і раптом, помічаєте на одній з них, дещо незвичне і заворожуюче. Уважно вдивляєтеся, що ж там всередині? 

А там,  віконце у чарівні світи! Розглядаєте, бо цікаво!  Ловите себе на думці, от би перенестися у той фантастичний світ, хоча б на мить! Будь ласка!  Для людини, яка вміє читати немає нічого неможливого, особливо якщо вона знаходитеся у бібліотеці!

Останнім часом у світі набуває популярності новий тренд - створення мікро-світів на книжкових полицях. Це спеціальні вкладки, розміщені на полицям між книгами. Вони відкривають завісу фантастичних світів і надають посилання на твір, який надихнув на створення цієї вкладки.  Як на мене, така «родзинка» не тільки прикрасить книжкову полицю, а й обов'язково привабить відвідувачів до читання, зокрема підліткового віку.

Ідея таких вкладок належить японському дизайнеру Monde, який вперше представив свої роботи  на Дизайн Фесті 2018 році і отримав величезну кількість схвальних відгуків. Його новація отримала назву «Book Nooks» («Бук Нукс»), что означає «книжкові закутки» - спеціальні вкладки. Відтоді, у дизайнера  з’явилося багато послідовників, які майструють, друкують на 3D принтері або замовляють вже створені різноманітні «бук нукс». 

Долучаю креативні творіння з тенет Інтернету. Надихайтеся!

Оберігав наш мирний сон

Дмитро

Олександрович

Куриленко

(1992 - 2014)

Ми захищаємо вас, поки ви спите.

Дмитро Куриленко

Народився 12 березня 1992 року у райцентрі Ріпки Чернігівської області. Був єдиною дитиною у матері, зростав без батька. Мама працювала листоношею.  

У 2008 року закінчив Ріпкинську загальноосвітню школу. В шкільні роки займався спортом, брав участь у художній самодіяльності, захоплювався риболовлею. Був дружнім і завжди допомагав тим, хто потребував допомоги. Мріяв бути військовим. У 2011 року закінчив Замглайське аграрне професійно-технічне училище за спеціальністю «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва», а у 2013 — Ніжинський агротехнічний інститут за спеціальністю «технік-електрик».

Строкову службу  проходив  в десантних військах 2012—2013 роках в лавах 95-ї окремої аеромобільної бригади у Житомирі.

Після демобілізації зрозумів, що його місце в армії, тому 13 лютого 2014 року вступив на військову службу за контрактом і продовжив службу у  95-ї бригаді. Служив на посаді водія-електрика відділення інженерної техніки інженерно-позиційного взводу інженерно-саперної роти.

Від початку збройного конфлікту на Донбасі підрозділи 95-ї окремої аеромобільної бригади були перекинуті на Донеччину у базовий табір поблизу села Кутузовка Добропільського району Донецької області. Солдат Куриленко служив чесно, не ховася за чужі спини, відповідально ставився до виконання військових обов’язків і чітко виконував поставлені перед ним завдання. Відзначався мужністю і хоробрістю. Був веселим і доброзичливим і з усіма підтримував добрі стосунки. Побратими його поважали.

28 квітня 2014 року о 9:50, під час щоденного огляду інженерних загороджень по периметру території, солдат Дмитро Куриленко і молодший сержант Максим Римбалюк підірвались на міні. Трагедія сталася на аеродромі у Краматорську Донецької області, саме тоді тривали запеклі бої із озброєними загонами самопроголошеної ДНР за контроль над над містом. Дмитро дістав поранення в шию та голову. Після надання першої допомоги на місці його відправили гелікоптером до військово-медичного клінічного центру у Харків. Дорогою, близько 12-ї години, від отриманих осколкових поранень Дмитро помер.

22-річного захисника України поховали 1 травня на кладовищі  у рідних Ріпках. В останню путь Дмитра проводжало багато людей. Односельці, побратими, друзі згадували загиблого бійця добрими словами із болем в серці і сльозами на очах.

Небеса отримали нового ангела. Мама залишилася зовсім одна. Слів немає, лише сльози…

Указом Президента від 19 липня 2014 року №559/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

В червні 2014 року на будівлі школи № 2, де навчався Дмитро, відкрито пам'ятну дошку в його честь.

Ім'ям Дмитра Куриленка названа одна з вулиць  Ріпки.

Використано:

https://www.gorod.cn.ua/news_54822.html

Gorod.cn.ua, 8 травня 2014.

Вивчав війну не за підручниками

 Денис

Миколайович

Черненко

(1994 – 2015)

  Смерть завжди трагічна і несподівана. 

 Денис пройшов війну,

 а смерть настигла його на мирній землі. 

Такий молодий.

Народився 8 лютого 1994 року у селі Мамекине Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

У 2001 році пішов до 1 класу Макекинської загальноосвітньої школи, з 2005 до 2007 року навчався в Новгород-Сіверській гімназії ім. К.Д. Ушинського, у 2007-му перейшов до Смяцької загальноосвітньої школи, яку закінчив у 2012 році. 

Денис був учнем з активною навчально-пізнавальною позицією: добре навчався в школі, захоплювався музикою, цікавився історією і фізичною культурою. Із задоволенням відвідував заняття з гри на трубі і активно займався спортом. Брав участь у шкільних і районних спортивних змаганнях. Окрім загальноосвітньої школи хлопець закінчив ще й Новгород-Сіверську музичну дитячу школу. В учнівському колективі зарекомендував себе надійним товаришем, завжди готовим прийти на допомогу, користувався авторитетом.

У 2013 році закінчив Сосницький професійний аграрний ліцей (селище міського типу Сосниця Чернігівської області) за спеціальністю «водій».

З вересня 2013 року проходив військову службу за контрактом на посаді водія 1-го транспортного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України (військова частина А0139, місто Київ).

У 2014 році брав участь в антитерористичній операції на сході України. Служив у районі міста Дебальцеве Донецької області. Сумлінно виконував свої службові обов’язки, бездоганно ніс військову службу, мав високі показники у бойовій та професійній підготовці. Побратими згадують старшого солдата Дениса Черненка як відповідального і мужнього бійця, щирого і надійного товариша. Старший солдат Денис Черненко брав участь у бойових діях. Демобілізований.

Трагічно загинув 29 листопада 2015 року через отруєння побутовим газом під час перебування у місті Києві. 

Похований на кладовищі рідного села. Світла пам’ять захиснику України!

Використано фотоматеріали з Інтернет-ресурсів.

За ним — одна добра пам’ять

Ігор 

Миколайович

Медведь

(1974 - 2016

 «Загинув як герой, як справжній герой»

Вадим Лільчицький, полковник,

заступник обласного військового комісара

Народився 7 лютого 1974 року в селі Слобідка Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Тут минули дитячі роки хлопця. Невдовзі родина переїхала до Луганської області. Повернулися  до рідної Новгород-Сіверщини  лише через 5 років.

У 1989 році Ігор закінчив 8 класів середньої школи села Лоска, у 1991-му – Слобідківську загальноосвітню школу. Навчався добре, з великим зацікавленням.

Впродовж 1992-1994 років проходив строкову службу у танкових військах Збройних Сил України в Хмельницькій області. Після демобілізації повернувся до рідної Слобідки, де працевлаштувався трактористом у радгоспі «Перемога». Згодом переселився до Чернігова, де одружився і працював водієм гусеничного транспорту у ПАТ «Будіндустрія».

Навесні 2015 року демобілізований до лав Збройних Сил України.

Брав участь в Антитерористичній операції на сході України. Служив солдатом на посаді механіка-водія БМП 53-ї окремої механізованої бригади. Був старанним, акуратним, відповідальним бійцем. Тримав бойову техніку в ідеальному стані. Часто  виконував охорону табору, спостереження за противником. Побратими дали позивний «Медведь Бо».

Загинув 43-річний боєць 5 червня 2016 року під час виконання бойового завдання поблизу Торецька Донецької області внаслідок мінометного обстрілу від осколкового поранення із ушкодженням аорти.

Загиблий воїн похований з усіма військовими почестями 8 червня 2016 року у Чернігові на Алеї Слави кладовища Яцеве. Побратими, рідні і друзі згадували Ігоря як життєрадісну, щиру, працьовиту людину, надійного товариша, турботливого чоловіка.

Нагороджений указом Президента України №476/2016 від 27 жовтня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

На честь захисника України 13 жовтня 2016 року у селі Лоска на будівлі загальноосвітньої школи, де навчався загиблий військовослужбовець встановлено меморіальну дошку.

У червні 2019 року у селі Слобідка, в покинутій домівці Ігоря Медведя, відкрито музей, облаштований односельцями на честь земляка і полеглих на сході України жителів Новгород-Сіверського району.

Пам'ятаймо!

Використано фото-матеріали з інтернет-ресурсів.