Талановита, багатогранна, натхнена Черніговом

«Ганна Василівна –

 талановита поетеса. 

Ширяючи у високих небесах слова, 

вона міцно стоїть на землі,

 гаряче любить свій край, 

дбає про його майбутнє…» 

Станіслав Реп’ях

 

Велике горе спіткало чернігівську громаду і всю Україну. Вечором, 1 квітня, на 51-му році передчасно пішла з життя талановита письменниця і поетка, активна громадська діячка і педагогиня, віддана дружина і матір, щира і гідна людина Ганна Василівна Арсенич-Баран. Письменниця хворіла на Covid-19 і її організм не подалав підступну хворобу.

З Ганною Василівною, особисто або заочно, був знайомий майже кожний чернігівець, адже ця енергійна, інтелігентна, позитивна і красива жінка завжди  була на хвилі активності як в реальному житті, так і в соціальних мережах: брала участь в культурно-освітньому і громадському житті міста і області,  з ентузіазмом розглядала різні проєкти і робила їх захоплюючими і продуктивними, долучалася до участі в загально міських, шкільних і бібліотечних заходах, де активно відкривала для нас українське: авторів,  традиції, страви.. і невтомно пропагувала українське слово. А ще вона створювала літературні скарби: поезії і романи, які заворожують, відкривають для нас мудрість буття і наповнюють душі любов’ю і добром.

Народилася Ганна Василівна 26 червня 1970 року в селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області. Літературні гени дівчинці передалися з кров’ю матері:  її дідусь був відомий своїми гарними віршами. Ганна вілмінно навчалася в школі, окрім того, багато читала, адже вдома у батьків була велика бібліотека, а в домі панував культ книги. Дівчинка надихалася  творчістю класиків всесвітньої і української літератури, з дитинства вона захоплювалася читанням і цікавилася літературними новинками.  Захоплення літературою допомогло  виявити літературний хист дівчини і сформувати її власне письменницьке бачення. Згодом Ганна Василівна позначить, що: «Серед письменників, для мене завжди еталоном був і є Тарас Шевченко. Вважаю, що він надзвичайно актуальний у всі часи. А ще Микола Вінграновський і Роман Іваничук. Перший для мене зразок поета, другий – прозаїка».

У 1992 році Ганна закінчила філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника. Працювала вчителем української мови і літератури в школах Косівського району і широко друкувалася в місцевій пресі. Ще в студентські роки вона вийшла заміж за свого однокурсника Мирона Барана, а у 1995-му році у подружжя народився синочок, якого назвали Іваном. Невдовзі побачила світ і перша збірка поезій Ганни Арсенич-Баран  - "Рушник на калині"(1997).

 

У 1998 року разом з чоловіком-священиком, та маленьким сином  переїхала до Чернігова, де почала вчителювати в школі-ліцеї № 15. Серед колег вчителька користувалася великим авторитетом, поважали її і учні, адже людиною пані Ганна була відкритою і щирою, завжди готовою до порозуміння і допомоги. У цьому ж році вийшла друком її друга поетична збірка "Музика черемхи", а сама Ганна, за протекцією відомого чернігівського поета Станіслава Реп’яха, вступила до Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України.

У 2002 році Ганна Арсенич-Баран перейшла працювати до Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Костянтина Ушинського, де працювала і донині, очолюючи кафедру філологічних дисциплін та методики їх викладання. За наукові досягнення у 2013 році отримала ступінь кандидата філологічних наук. В її професійній скарбниці понад триста наукових і методичних публікацій. Нею випущено понад півсотні посібників з української мови й літератури та кілька словників. У 2011 році видано антологію «Молитва небо здіймає вгору», яка містить понад 3000 текстів українських християнських віршованих молитов, створених поетами ХІХ – початку ХХІ століть, а у 2015-му вийшла з друку її монографія «Мова української християнської віршованої молитви ХІХ – початку ХХІ століть». 

Незважаючи на велику завантаженість, Ганна Василівна завжди знаходила час для творчості. У її творчому доробку 14 поетичних і прозових видань, в переважній більшості народжених у місті, що стало їй рідним.

Так, в Чернігові, окрім "Музики черемхи», вийшли друком поетичні збірки авторки – «Розквітлий глід» (2001 рік), «Тремтять гіацинти» (2003 рік) і «Обнадію весною» (2005 рік), а також збірки оповідань:  у 2001 році вийшла з друку її «Під райськими яблучками», у 2003-му – «У понеділок усе буде по-іншому», у 2005-му – «Як зійде місяць», а у 2009-му – «Солодкі слова».

У 2005 році побачив світ роман "Тиха вулиця вечірнього міста", за який письменниця відзначена обласною премією Михайла Коцюбинського (2006).

Читачі і літературні критики відзначили романи, що вийши друком не так давно, це: «Радуйся, невісто неневісная» і «Муська». А ще, за день до смерті, вийшло нове видання Ганни Арсенич-Баран - книжка поетичних тавтограм "Авжеж".

Дізнатися більше про життя і творчість багатогранної чернігівської авторки та ознайомитися з її творами запрошуємо до Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Тараса Шевченка, 63).

Література:

Арсенич -Баран Г.  Музика черемхи: поезії / Г. Арсенич -Баран Г. - Косів : "Писаний Камінь",  1998. - 32 с.

Арсенич-Баран Г.  Муська. сторія одного життя : роман в новелах / Г. Арсенич-Баран. - К : Видав."Український пріоритет", 2018. – 144 с.

Арсенич-Баран Г.  Солодкі слова: оповідання, новели / Г. Арсенич-Баран. - Чернігів : КП"Чернігівські обереги", 2009. – 176 с.

Арсенич-Баран Г. В. Тиха вулиця вечірнього міста : роман / Г. В. Арсенич-Баран. - Чернігів : РВК "Деснянська правда", 2007. – 205 с.

Арсенич-Баран Г.  Чарує буйнава весна : поезії / Г. Арсенич-Баран. - Чернігів : ПАТ "ПВК "Десна", 2018. – 80 с.

Пропонуємо переглянути зворушливий нарис Ганни  Арсенич-Баран про наше місто і побачити його очима письменниці.

Мій Чернігів

"Чи можна противитися долі? А чи й треба? Ці питання виникали в мене ще тоді, коли я в’їхала в цей древній град. Він широко розкидав рамена на Деснянські пагорби й, ніби велетень після раті, спочивав від липневої спеки. Я покохала його. Так закохуються молоді дівчата в зрілих мудрих мужів. Цей муж був сильний, але й ніжний, бо тримав на своїх долонях такі тремтливі споруди, що вони здавалися метеликами, різнобарвними й тендітними.

Тоді я інтуїтивно, як та справді неоперена дівчинка-недоліток, відчула його трепетну силу й млосну залюбленість його обіймів. Це було кохання з першого погляду. Не знаю, чи відчув це муж-велетень, але я дуже хотіла, щоб він відгукнувся на мої душевні порухи. І з часом він почав відгукуватися: спочатку з осторогою, яку виявляв до незнайомої чужинки, потім із першим легким захопленням, схожим на флірт, а далі – простягнув до мене руки й сказав: «Іди до мене...» Я пішла, бо давно його кохала, знала, що не змогла б пережити його байдужості чи ігнорації. Я ввійшла до нього й не хочу покидати його.

Я люблю його за те, що подарував мені рожеве диво мого життя – П’ятницьку церкву, за те, що звів мене з найкращими своїми людьми (то найкращі люди свого часу, сіль землі), за те, що дав змогу занурюватися в підземелля Антонієвих печер, за те, що подарував миті віртуального спілкування з Коцюбинським і реального – з його нащадками, за те, що на стародавньому Валу я впірнула у велич свого народу, за те...Я покохала б його навіть лише за те, що осклілого морозяного ранку на могилі Михайла Коцюбинського, покритій кригою, хтось руками відігрів ім’я письменника, і воно, золотом писане, стало єдиним, що можна було розрізнити в цьому обледенілому світі. Дякую тим молодим рукам, бо вони ще більше закохали мене в мого велета, мужа, у мій Чернігів."

Дякую за увагу. Тримаймося!

 

Використано:

https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=13887

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823168

Джерело: https://cheline.com.ua/people/lyudi-modelyer-poetesa-pekar-i-naukovets-grani-talantu-chernigivskoyi-pismennitsi-ganni-arsenich-baran-164852