Свято Івана Купала: вірування, звичаї, традиції

Здавна, у пору літнього сонцевороту, коли Сонце в небі найвище і природа буяє зеленню, 24 червня за ст. стилем або 7 липня – за новим, -  українці відзначають свято Івана Купала.

  

Купало (Купайло, Купала, Купалбог, Іван Купала) – бог молодості, шлюбу, краси.  Назва Купало походить від дієслова «купати», лат. Cupido, Купідон, «прагнення», а індоєвропейський корінь kup-  означає «кипіти, скипати, пристрасно бажати». Усі значення вказують на співвідношення купальських обрядів з вогнем (земним і небесним – сонце, яке у купальських ритуалах представлено колесом) і водою, яка в купальських міфах постає сестрою вогню).Звісно, що Вогонь і Вода мають величезну силу, а в цієї днини ще й життєдайну, все очищувальну і цілющу.   

  

Тож, рано-вранці на Івана Купала, метою зцілення і омолодження люди йшли до річок, озер та ставків. А якщо поблизу не було природних водойм, змивали хвороби і негаразди в лазнях, парячись віниками з лікарським зіллям і омивалися  звичайною водою.

  

Надзвичайно корисними для оздоровлення вважалися і роси. На зорі Іванового дня жінки й чоловіки поспішати походити босоніж по росі. Деякі селяни навіть запасалися купальськими росами, щоб використовувати її як ліки у разі потреби. Для цього брали чисту скатертину і посудину (туесок або барильце): скатертину тягали по мокрій траві, потім віджимали в посудину і цими росами вмивали обличчя і обмивали кінцівки, щоб прогнати всілякі хвороби, і щоб обличчя завжди було гарним і чистим. Купальськими росами задля здорового і спокійного сну, чистоти в оселі та "щоб блощиці і таргани не заводилися" кропили ліжка і стіни домівок.  

В деяких місцевостях напередодні Івана Купала біля криниць господині обполіскували діжки, в яких квасили овочі на зиму і розводили тісто для хліба. Такий ритуал проводили, щоб овочі не покривалися пліснявою, а тісто завжди піднімалося.

  

На Купальські свята зазвичай збирають лікувальні трави, адже  саме цього дня усі рослини набувають величезної зцілювальної і магічної сили, особливо ті, які знаходять до сходу сонця.  Трави збирають, сушать і зберігають впродовж року та використовують в народній медицині. Найкориснішими вважають Іванів цвіт, богородську траву, лопух та ведмеже вухо. Збирати рослини потрібно дуже акуратно, щоб не нашкодити довкіллю і не завадити лісовим мешканцям. Існує таке повір’я, що в ніч на Івана Купала, лише раз у рік, всі трави і дерева набувають магічної здатності переходити з місця на місце, щоб поспілкуватися між собою, тож знайти потрібні вкрай важко. Тож, кому це вдасться, а ще й заповітну квітку папороті, буде успішний увесь наступний рік.

  

Одним з головних моментів купальської обрядовості є знищення «відьми». В якості предметів, які символізували представницю нечистої сили використовували опудало, кінський череп, старе взуття, тощо…  Їх кидали у воду, трощили камінням, скидали з круч, але найпоширенішим способом було спалення на вогнищі. Іванові вогнища палали в горах та долинах, степах та полях, берегами водоймищ…

  

Жінки й чоловіки стрибали через ці вогнища, переводили худобу. Вважалося, що проходження через купальський вогонь убезпечує від хвороб, чаклування, забезпечує родючість городини. 

Ще одним з невід’ємних атрибутів купальського свята  є плетіння віночків з квітів. Дівчата вельми прикладалися, щоб вінок вийшов охайним і гарним, тож вплетали в нього різні духмяні польові квіточки. Віночки пускали за водою, приліпивши до них воскові свічки, і по цих вінках ворожили на свою долю.

День Івана Купала прийнято святкувати весело, гамірно, дружно, бо вірили: чим активніше брати участь в купальських діях, тим яскравіше і щасливіше майбутнє чекатиме.

А ще, на Купала відкривається Небесна брама, і усі молитви людей чує Бог. І допомагає кожному з нас по вірі нашій. Отже, цього святкового дня, не лише розважаймося, а й щиро молімося за рідних та близьких, і обов’язково за військовослужбовців, які за будь якої погоди, і у святкові дні, і у будні, оберігають мирне небо України!  

Всіх, цікавлених історією і звичаями цього свята та традиціями українського народу запрошуємо до Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул.Шевченка, 63), де на вас чекають видання за цією тематикою. Чекаємо після закінчення вимушеного карантину.

Використано літературу з фондів бібліотеки:

Войтович В.М. Українська міфологія / Валерій Войтович. – Вид. 4-те. – К. : Либідь, 2015. – 664 с. : іл.

Воропай О. Звичаї нашого народу : нар.- календар. звичаї, укр. нар. одяг : етногр. нарис / Олена Воропай ; худож. Оформ. І.Бородаєвої. – К. : К. Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2012. – 632.

Українці: народні вірування, повір’я, демонологія / Упоряд., прим та біогр. нариси А.П. Пономарьова, Т.В.Косміної, О.О.Боряк; Вст. Ст. А.П. Пономарьова; Іл. В.І.Гордієнка. – К.: Либідь, 1991. – 640 с. : іл.