Заповідні ресурси України: збереження та відповідальність (до Дня заповідників і національних парків)

 

 

11 січня світова спільнота відзначає надзвичайно важливе свято - День заповідників і національних парків. Дату започатковано у 1997 році за ініціативою Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи.

Мета свята полягає:

-у приверненні уваги до збереження унікальних природних і ландшафтних об'єктів та екосистем; 

-формуванні світоглядних орієнтирів людини щодо раціонального використання природних ресурсів Землі;

-захисті природного навколишнього середовища від забруднення, посиленої експлуатації та інших шкідливих впливів життєдіяльності людини.

Розвиток структури природоохоронних територій є важливою передумовою для забезпечення сталого розвитку країни. Конвенцією про охорону біологічного різноманіття, сторонами якої є 196 країни світу, серед яких і Україна, поставлено завдання створити систему природоохоронних територій на площі 17% суходолу та 10% морських акваторій. 

Частка заповідних територій в Україні залишається значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де площі, зайняті природо-заповідними фондами (ПЗФ), займають у середньому 15% території. Державною стратегією регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 5 серпня 2020 року № 695, передбачено розширення площі ПЗФ до 15% від загальної території країни у 2027 році. Цей показник є дуже важливим екологічним і соціальним індикатором, підвищення якого сприяє підтриманню екологічного балансу екосистем та екологічній стабільності територій. 

Створення природоохоронних територій також передбачено іншими діючими в Україні міжнародними конвенціями і угодами, а саме:

Конвенцією про водно-болотні угіддя міжнародного значення, головним чином як середовища перебування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція)

Конвенцією про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція)

Конвенцією про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція),

Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Конвенція про всесвітню спадщину),

Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатська конвенція),

Програмою ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

 

Природно-заповідні фонди відносять до категорії вищого рангу, з режимом суворої заповідності. При цьому дозволяється гармонійно поєднувати  охорону природи із задоволенням потреб  населення   у життєдіяльності, спрямованій на відновлення розумових, духовних і фізичних сил шляхом загальнооздоровчого і культурного-пізнавального відпочинку та туризму.

Території та об’єкти природно-охоронного фонду поділяються на:

        природні заповідники

-       біосферні заповідники

-       національні природні парки

-       регіональні ландшафтні парки

-       заказники, пам’ятки природи

-       заповідні урочища

-       штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

 

В кожному куточку світу є чарівні місця з вищеозначених - з унікальною природою, незвичайними рослинами, дивними тваринами. Саме такі об’єкти стають найбажанішими принадами для відвідування: для одних, з екскурсійною або туристичною метою, для інших, навпаки, задля зловживання. 

Загалом у світі створено більш як 11 тис. заповідних територій, що мають статус заповідника чи національного парку. З них 260 великих, що мають світове значення і внесені до Реєстру ООН. Національні парки знаходяться під охороною держави або кількох держав, включені до багатосторонніх угод про збереження та підтримку національних парків.

В Україні станом на 1 січня 2021 року природно-заповідний фонд має в своєму складі 8633 території та об’єктів  фактичною площею 4105522,247 га та 402500,0 га в межах акваторії Чорного моря, що становить 6,3% території країни. Більше половини (62,7%) площі ПЗФ України займають території та об’єкти загальнодержавного значення. Серед них 19 природних і 5 біосферних заповідників, 53 національні природні парки, 328 заказників, 136 пам’яток природи, 18 ботанічних садів, 20 дендрологічних та 7 зоологічних парків, 90 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. 

Загальна площа територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення становить 2977006,19 га, місцевого – 1910517,58 га. Серед міст України за кількістю та площею об’єктів природно-заповідного фонду Київ лідирує, адже у порівнянні з іншими містами України площа природньо-заповідного фонда у нього значно вища.  

Чернігівщина посідає перше місце в Україні за кількістю заповідних територій.  Мережа природо-заповідних об’єктів області нараховує 674 об’єкт загальною площею понад 262 000 га, що становить 8% площі області. 

ПЗФ області представляють:

національні природні парки – 3 (площа – 41988,5 га);

регіональні ландшафтні парки – 3 (площа – 85045,3491 га);

заказники загальнодержавного значення – 12 (площа – 10421,68 га)  та місцевого значення – 443 (площа – 105713,5013 га);

пам’ятки природи загальнодержавного значення – 7 (площа – 297 га) та місцевого значення – 132 (площа – 562,39 га);

зоологічний парк загальнодержавного значення – 1 (площа – 9 га); 

дендрологічні парки загальнодержавного значення – 1 (площа – 204,7 га) та місцевого значення – 1 (площа – 11,9 га);

парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення – 1 (площа – 40 га) та місцевого значення – 18 (площа – 332,9 га);

заповідні урочища – 52 (площа – 17546,26 га).

 

Розвиток системи природоохоронних територій є важливою передумовою для забезпечення сталого розвитку країни. З цією метою у 2021 році на території Чернігівської області утворено 4 нові об’єкти природно-заповідного фонду.

На початку року затверджено рішення Чернігівської обласної ради створення гідрологічної пам’ятки "Болото Тупичівське" та ландшафтного заказника "Потаманський".

«Болото Тупичівське" займає площу 35 га. З одного боку болото оточене сосновим лісом, з іншого – вільшняком. На його території виявлено близько 45 видів судинних рослин, серед яких переважають цінні та регіонально рідкісні види та лікарські рослини. Мета створення гідрологічної пам’ятки, що  знаходиться в межах Тупичівської сільської ОТГ Городнянського району,  охорона та збереження в природному стані водно-болотного масиву, що є регулятором рівня ґрунтових вод. 

Заказник місцевого значення "Потаманський" розташований у межах Сосницької громади і має площу близько 48 га. Цей об’єкт створили задля охорони й збереження природного ландшафту в заплаві річки Убідь, відновлення лук і лісів останньої, які мають важливе ґрунтозахисне та водоохоронне значення. 

Наприкінці 2021 року Чернігівська обласна рада на сесії від 22 жовтня ухвалила рішення про заснування в області ще двох нових об’єктів природно-заповідного фонду: ландшафтних заказників місцевого значення – "Берізки" та "Лопата". Нові об’єкти природно-заповідного фонду створені на землях громад без їх вилучення і становлять науково-дослідний, рекреаційний та освітньо-виховний інтерес. Перший знаходиться на  території Сухополов’янської територіальної громади на Прилуччині, «Лопата» – в Менській ТГ.

Заказник "Берізка" має площу 6,5 га. Він розташований в адміністративних межах Ряшківського старостинського округу неподалік села Оникіївка. На території є мальовничий березовий ліс із домішками липи, ясена та клена. Окрім червонокнижних рослин (сон-трава, підсніжник білий, ковила волосиста, осока затінкова, косарики тонкі) зустрічається тут і регіонально рідкісний вид – оман високий. У березняку мешкають зайці, лисиці, кабани та косулі.

Заказник "Лопата" охоплює територію площею 92 га. Місцевість представлена заплавним типом ландшафтів із переважанням заболочених та справжніх луків. Там, зокрема, можна знайти півники сибірські й плодоріжку болотну, які занесені до Червоної книги України як вразливі види.

Спеціально уповноваженим органом державного управління у галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство захисту довкілля і природних ресурсів, в Чернігівській області  - Департамент екології та природних ресурсів. 

Правовий статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду регулюється Конституцією України (статтями 13, 14), Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про природно-заповідний фонд України» та ін. 

За останній рік Урядом України прийнято такі важливі рішення у сфері захисту довкілля:

Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища до 2025 року;

Морська природоохоронна стратегія України;

плани дій щодо збереження рисі євразійської, морських ссавців, осетрових видів риб, бурого ведмедя;

розроблений законопроєкт «Про хімічну безпеку та поводження з хімічними речовинами»;

за 2020 – першу половину 2021 року кількість територій та об’єктів природно-заповідного фонду збільшено на майже 35,5 тис. га;

стратегію управління лісами України до 2035 року подано на розгляд Уряду;

цифровізація сфери захисту довкілля та створення ЕкоСистеми - української державної платформи, де будуть зібрані всі адміністративні екопослуги для бізнесу та вся екологічна інформація для громадян;

визначені зони, вразливі до нітратного забруднення, що запускає імплементацію нітратної директиви ЄС. 

 

Щодо недопущення  процесів погіршення стану навколишнього природного середовища  наприкінці 2021 року Уряд України прийняв нову редакцію постанови «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд». Документ містить новий Порядок обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду. Стосується виключно територій та об’єктів природно-заповідного фонду: національних природних парків, природних заповідників, ботанічних садів, дендрологічних парків. Тобто тих територій, які створені для збереження біорізноманіття та охороняються як національне надбання. 

Дія постанови не поширюється на ліси, водні та інші об’єкти і природні ресурси, які не входять до території ПЗФ. Окрім того, не встановлює жодних нових обмежень або заборон щодо використання природних ресурсів, не вводить нових режимів охорони територій та не визначає, які зони можна відвідувати, а які ні.

Більш детально з обговорюваним "гарячим" документом ознайомить Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець:

 «У межах національних природних парків та біосферних заповідників і надалі можна збирати гриби та ягоди. Якщо звичайно, ви робите це для власних потреб, а не займаєтеся промислом (у такому випадку законодавством передбачено отримання відповідного дозволу, що також не є нововведенням). Виняток, як і раніше, де забороняється збирати гриби, зривати рослини чи проводити будь-які інші дії, становлять території суворого заповідання. Вони визначені Проєктами організації територій відповідних установ природно-заповідного фонду. Такі зони створюються спеціально для збереження червонокнижних тварин і рослин. Як і до цього, перебування сторонніх людей тут заборонено. Є відповідні таблички з попередженням. Та й служба охорони повідомляє відвідувачам про існуючі обмеження. Тож випадково помилитися і назбирати заборонене через незнання у таких зонах неможливо.

Ціленаправлена ж протиправна діяльність на такій території наразі дійсно може коштувати правопорушникам у 10 разів дорожче".

 

Міністр захисту довкілля роз'яснює, чому потрібно було збільшувати розміри штрафів:

"По-перше, щоб провести індексацію діючих такс. Розміри шкоди, що діяли до цього, не переглядалися з 2013 року. За цей час індекс інфляції зріс на понад 300 %. Тож логічно, що такси потрібно було переглядати.

По-друге, через суттєву різницю у розмірах штрафів, які діють за порушення законодавства, наприклад, у лісах чи на водних об’єктах. Ситуація, коли на території ПЗФ, браконьєрство каралося не так жорстоко, як на інших природних об’єктах, робило заповідні території більш привабливими для злоумисників. Для прикладу, лише за три квартали 2021 року у межах природно-заповідного фонду було зафіксовано порушень більше, ніж за увесь 2020 рік.

По-третє, для захисту заповідних територій та їх біорізноманіття. Застарілий механізм нарахування розміру шкоди не відповідав обсягу реальних збитків, які завдаються природі. Браконьєри чітко розуміли, що сплативши мізерний штраф, вони однаково отримають значно більший прибуток від незаконно виловленої риби чи, наприклад, від зрубленої деревини".

 

Більше інформації збирайте на сторінці блогу BIBLIO.infa «У стилі еко» (за посиланням https://infosailes.blogspot.com/p/blog-page_6.html).

Завітайте до Чернігівської бібліотеки для юнацтва (вул. Тараса Шевченка, 54, 63), де кожен читач для себе зможе підібрати цікаву і корисну інформацію

Сьогодні пропонуємо ознайомитися з досягненнями в охороні заповідних земель в Україні та проблемами, які нажаль, постають при проведенні цієї діяльності. В нагоді стане рекомендований список літератури "Заповідна справа", який містить статті періодичних видань за темою.

Література:

Бедзір В.  Карпатські буки - під захист ЮНЕСКО / В. Бедзір // Урядовий кур’єр. - 2015. - 24 січ. - С.7.

Унікальні праліси Синевирського природного парку увійдуть до всесвітньої спадщини. Та чи достойно опікуються їхнім збереженням в Україні?

Гетьман В.  Заповітна справа потребує єдиного управлінського центру / В. Гетьман // Голос України. - 2020. - 3черв. - С.10.

Висвітлено зміст поняття "заповітна зона" з позиції фахівців, які опікуються заповідною справою.

Громов О.  Чому в нас так мало заповідників і національних парків / О. Громов // Урядовий кур"єр. - 2019. - 21 лют. - С.3.

Дорош Є.  Заповідних зон в Україні має бути більше / Є. Дорош // Пенсійний кур’єр. - 2015. - 5-11 черв. - С.1.

Листопад О.  Куди ховатися білоокій качці? / О. Листопад // Урядовий кур’єр. - 2013. - 6 берез. - С.1, 19.

Новий законопроект передбачає дозвіл на відстріл тварин у заповідниках. Чи не перетвориться селекційний відстріл вбивати  у заповідниках і національних парках на узаконене вбивство тварин?

Листопад О.  Новий погляд на зону, клімат і національні парки / О. Листопад // Урядовий кур’єр. - 2016. - 17 серп. - С. 1, 3.

Про підготовку та супровід екологічних законопроектів, що є важливою складовою адаптації вітчизняного законодавства до вимог ЄС.

Лиховид І.  Справа Боржави на контролі... Європи / І. Лиховид // День. - 2020. - 11-12 груд. - С.18.

Подано ряд аспектів зі збереження карпатської полонини Боржави.

Прокопенко Н. "Проблеми охорони довкілля - це психологічні проблеми" / Н. Прокопенко // День. - 2018. - 22 черв. - С.14.

Щекун Л.  Бізнес на заповідних територіях / Л. Щекун // Урядовий кур’єр. - 2013. - 14 черв. - С.10.

Джерела:

https://eco.cg.gov.ua/index.php?id=445918&tp=0

https://life.iameco.com.ua/

https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/3337462-na-cernigivsini-utvorili-dva-novih-landsaftnih-zakazniki.html

https://mepr.gov.ua/news/38720.html

https://nppver.at.ua/news/vsesvitnij_den_zapovidnikiv_i_nacionalnikh_parkiv/2019-01-11-691

 

Зображувальні дані з Інтернету.

Необмежені можливості людей з обмеженими можливостями

 

3 грудня у світі відзначають Міжнародний день людей із інвалідністю. Чимало людей у суспільстві вважають інвалідність обмеженням. Та для декого це обмеження надало можливість досягнути таких вершин, про які більшість із фізично здорових людей, навіть, не мріють. Чимало людей з обмеженими можливостями сприяли величезному розвитку людства. До них входять відомі знаменитості, актори, співаки, світові політичні лідери минулого і сьогодення. У даному доробку наведено біографії найвідоміших осіб з інвалідністю, досягнення яких визнані світовою спільнотою. Ці люди власним прикладом довели, що інвалідність не вирок на все життя! Їхня непереборна сила духу дивує, захоплює і гартує кожного з нас. Своїм прикладом вони спонукають інших досягати кращих результатів. 

Відомий німецький композитор Людвіг ван Бетховен страждав глухотою, "дзвоном" у вухах, який заважав йому сприймати і оцінювати музику. А на більш пізній стадії хвороби він уникав і звичайних розмов.

Причина глухоти Бетховена невідома. Але за своє недовге життя він написав 9 симфоній, 5 фортепіанних концертів і 1 скрипковий, 17 струнних квартетів, 1 оперу і 32 фортепіанні сонати.

Мігель де Сервантес - іспанський письменник. Сервантес відомий, насамперед, як автор одного з найвидатніших творів світової літератури - роману "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський". Сервантес, перебуваючи на військовій службі у флоті, взяв участь битві при Лепанто, де був серйозно поранений пострілом, через що втратив ліву руку.

 

Також факт інвалідності не завадив реалізуватися і правити величезною країною у важкі часи Світового економічної кризи і Другої світової війни Франкліну Рузвельту, 32-му президенту США. Він став однією з ключових фігур американської історії. Він єдиний президент, який обирався більш ніж на два терміни.

Рузвельт був обраний у президенти вже після захворювання поліомієлітом, який прикував його назавжди до інвалідного крісла. Діяльність Рузвельта допомогла США встати на шлях процвітання, створення ООН - так само його заслуга.

Ім'я французького тифлопедагога Луї Брайля відомо і шановане всіма, хто втратив зір, адже саме він надав сліпим можливість розвиватися, читати, грати музику по нотах. Луї Брайль у 3-річному віці поранив собі око шорних ножем, через що розвинулося симпатическое запалення очей і він осліп. У 1829 році Луї Брайль розробив використовується до теперішнього часу в усьому світі рельєфно крапковий шрифт для сліпих - шрифт Брайля. Крім літер і цифр на основі тих же принципів він розробив нотопись і викладав музику сліпим.

Бар'єр інвалідності подолав і відомий фізик-математик Стівен Гокінг, один з найбільш впливових в науковому сенсі і відомих широкій громадськості фізиків-теоретиків нашого часу.

Уже три десятки років, як учений страждає невиліковною хворобою - розсіяним склерозом. Це хвороба, при якій рухові нейрони поступово вмирають і людина стає все більш безпорадною... Після операції на горлі він втратив здатність говорити. Друзі подарували йому синтезатор мови, який був встановлений на його кріслі-колясці і за допомогою якого Гокінг може спілкуватися з оточуючими. Головна спеціалізація Стівена Гокінга - космологія і квантова гравітація. Вчений досліджував термодинамічні процеси, які виникають в чорних дірах. Його ім'ям названо явище, яке описує "випаровування чорних дір" - "випромінювання Гокінга". Стівен двічі одружений, має троє дітей і онуків.

Вражаючим прикладом мужності є історія австралійського мотиватора, оратора Ніколаса Джеймса "Ніка" Вуйчича.

Ніколас народився з синдромом тетраамелії - рідкісним спадковим захворюванням, що призводить до відсутності чотирьох кінцівок. Частково була одна стопа з двома зрощеними пальцями, що дозволило хлопчикові після хірургічного поділу пальців навчитися ходити, плавати, кататися на скейті, грати на комп'ютері і писати.

З 1999 року Ніколас почав виступати в церквах, тюрмах, школах і дитячих притулках і незабаром відкрив некомерційну організацію "Життя без кінцівок", почавши благодійну діяльність і допомагаючи інвалідам по всьому світу. Він об'їздив понад 55 країн, виступаючи в школах, університетах та інших організаціях.

 

Актор "Голодних ігор" Дональд Сазарленд також з дитинства бореться з ревматизмом, гепатитом і поліємілітом. Але це не завадило йому прийти до своєї мети і стати актором. Він з'явився більше ніж у 130 фільмах, у тому числі і "Голодні ігри", "Острів скарбів", "Механік" і т.д.

Андреа Бочеллі народився в 1958 році в Ладжатіко в провінції Тоскана. Незважаючи на сліпоту, він став одним з найбільш сильних голосів сучасної опери та поп-музики. Бочеллі однаково добре вдається і виконання класичного репертуару, і поп-балад. Він записав дуети з Селін Діон, Сарою Брайтман, Еросом Рамазотті і Ел Жарром.

Американський музикант Стіві Вандер - один з найулюбленіших співаків сьогодення. 67-річний співак народився сліпим, та це аж ніяк не завадило йому збудувати неймовірно успішну музичну кар’єру. Стіві Вандер – автор понад трьох десятків альбомів, лауреат 22-ох премій Греммі, його ім’я красується у Залі слави рок-н-ролу. Саме його 4 альбоми увійшли до рейтингу “500 найкращих альбомів усіх часів” за версією журналу “Rolling Stone”. Стіві Вандер співпрацював з такими музикантами як Пол Маккартні, Джон Леннон, Боб Ділан, Рей Чарльз.

Серед українців також є люди, з яких варто брати приклад

Народилася Марія Примаченко (Приймаченко), художниця, представниця «наївного мистецтва», у селі Болотня на Київщині. З дитинства їй довелося переборювати поліомієліт. Після невдалого лікування у місцевої знахарки  одна нога покривилася і стала коротшою. На все життя вона залишилася інвалідом і пересувалася на милицях. Її твори дивували мистецький світ й неодноразово експонувалися закордоном. У 1937-му році на міжнародній виставці у Парижі Марія Примаченко отримала золоту медаль. За 1930-1980-ті роки відбулося близько 60 виставок творів Марії Приймаченко. Її картини зберігаються у найвідоміших галереях не лише  України, а також Росії, Франції, Болгарії, Австрії, Угорщини, Канади, Білорусі, Бельгії, Данії, Швеції, Португалії, Польщі, Прибалтики, Узбекистану, Казахстану, Чехії, Грузії.

Наприклад, рівненське подружжя Сіваків Іван та Надія, яке танцює на візках, і з чемпіонату світу привезло "золото". Це вже не перше їх "золото" на таких престижних змаганнях.

 

Олена Акопян - українська спортсменка, чемпіонка та багаторазовий призер літніх паралімпійських ігор з плавання, дворазовий призер зимових паралімпійських ігор з лижних гонок та біатлону. Заслужений майстер спорту України (1998). Нагороджена орденом "За заслуги" І, ІІ і ІІІ ступеня та орденом княгині Ольги ІІ та ІІІ ступеня.

 

Максим Веракса - український плавець, має порушення зору, чотириразовий паралімпійський чемпіон і володар бронзової нагороди Ігор-2008.

Джерело:

https://naiu.org.ua/invalidnist-ne-diagnoz-10-vrazhayuchyh-istorij-uspihu-yaki-vas-zdyvuyut/